На весіллях чи інших урочистостях, та навіть на поминках, не обходиться без спиртного, що ллється рікою. Часто можна спостерігати, як поруч із дорослими п’ють їхні неповнолітні діти. «Традиції» обідати й вечеряти з чаркою горілки чи кухлем пива є в багатьох сім’ях, трудових колективах. Медики не можуть самотужки побороти це соціальне зло.
Нарколог Городенківської центральної районної лікарні Світлана Степанюк повідомила, що на диспансерному обліку перебуває майже 1250 осіб, переважна більшість — із розладами психіки та поведінки внаслідок уживання алкоголю. З початку року алкогольну залежність виявлено в сімдесяти наших краян, і двадцять із них — молоді люди. Тривожить і те, що рівень хронічного алкоголізму в районі майже вдвічі вищий від середньостатистичного в державі. Виявляють «хроніків» здебільшого медпрацівники: як правило, при зверненні пацієнтів щодо якихось проблем зі здоров’ям.
Алкоголізм виникає із побутового пияцтва, формується поступово, в більшості випадків непомітно для оточуючих і самого майбутнього хворого.
Спочатку в результаті сп’яніння нерідко виникає блювота: організм не може впоратися з отрутою. Проте цей захисний рефлекс із часом втрачається, натомість виникає підвищення стійкості до спиртного з хворобливим, нав’язливим бажанням випити. Помітні порушення апетиту, шлунково-кишкові розлади, дисфункція в органах. Проте це ще та стадія, коли випивоху можливо зупинити: його можуть злякати результати УЗД, зміни в печінці тощо.
Та мало сміливців визнають себе залежними від алкоголю і згодні добровільно прийти за медичною допомогою. Хоча хто вже не може жити без вранішньої чарки чи бодай кухля пива, таки розуміють, що то хвороба. До того ж, задавнена. На другій стадії алкоголізму розвивається фізична залежність від спиртного. Ознаки похмільного синдрому — сильна тяга до алкоголю, підвищена пітливість, головні болі, стрибки артеріального тиску, шлунково-кишкові розлади. Пияки стають пригніченими, їх переслідують тривога, страх, дратівливість. Часто похмілля переходить в алкогольний психоз. На фоні отруєння організму розвиваються інші захворювання. «Отоді, — зауважує медик, — приходять за допомогою: лікуйте від алкогольної залежності, втрачаю інтерес до життя». Щоправда, частіше звертаються родичі недужих, котрі «дістають» родину дратівливістю, грубістю і брутальністю.
Можна отримати направлення до обласного диспансеру. Це не так дорого, як, приміром, анонімне лікування у тому ж закладі, яке більш привабливе. Адже люди планують опісля водійські права одержати, працювати, зрештою, жити в громаді з незаплямованою репутацією.
Найголовніше — не допустити ІІІ стадії алкоголізму з різко вираженими погіршенням пам’яті, мислення, самокритики, а також імунітету, коли розвиваються порушення мозкового кровообігу, цирози печінки, виразки шлунка, поліневрити, інфаркти міокарда. Відбувається психічна й соціальна деградація хворих, які вдаються до паразитичного способу життя.
До популярного «підшивання» алкоголіків Світлана Степанюк радить ставитися дуже обережно: насамперед пройти обстеження, хай анонімно, в нарколога. Лише чверть людей піддаються гіпнозу, решті сеанси з навіюванням страху перед спиртним просто не допоможуть, а за ці процедури гроші беруть немалі. Засоби проти алкоголізму вводять внутрівенно або і справді підшивають під шкіру, але перед тим мають провести детоксикацію хворого, тобто в його крові не повинно бути алкоголю. Інакше це не дасть бажаного результату. Крім того, родичі часто скаржаться, що після таких заходів узалежнені утримуються лише протягом якогось часу, а потім тишком-нишком пробують спиртне. Починають, як правило, з незначних доз. «Ага, ще не вмер, як казала лікарка», — заспокоюють себе.
— Небезпека в тому, що в задавнених випадках у більшості хворих розвиваються алкогольні психози, — застерігає нарколог. — Характерними для білої гарячки є порушення свідомості, тривога, страх, психомоторне збудження. Галюцинації (зорові й слухові), як правило, мають страшний і загрозливий характер для самого недужого і його родини. Наприклад, п'яний може шукати порятунку від уявних переслідувачів утечею через вікна тощо. Такі хворі є соціально небезпечними, тому їх потрібно класти у психіатричну лікарню.
Кожен має вирішити сам для себе, що важливіше в житті: здоров’я, гідне майбутнє, повноцінна сім’я, самореалізація чи чарка і деградація особистості.
Івано-Франківська область.
Фото Руслана СТРАЖНИКА.
