29 вересня Україна вшановує пам’ять жертв Бабиного Яру – одного з найстрашніших злочинів нацистського режиму та символу Голокосту.
У ці осінні дні 1941 року в урочищі на північно-західній околиці Києва було розстріляно понад 30 тисяч євреїв. Запущений нацистським режимом жахливий конвеєр смерті не зупинявся до самого звільнення української столиці у 1943 році, забравши понад сто тисяч невинних життів. Серед них були не лише євреї, а й роми, українці та люди інших національностей.
Нацисти не фіксували імена жертв, а радянська влада проводила політику затирання пам'яті про трагедію. Імена тисяч людей були просто забуті. Однак завдяки збереженим документам і свідченням відновлення історичної правди стало можливим. Ключова роль у цьому належить архівам. Саме вони не лише зберігають матеріали, але й дають можливість пам’яті набути голосу – у наукових дослідженнях, виставках, правосудді.
Так, наприклад, у Державному архіві Київської області з поміж інших документів зберігається список розстріляних у Бабиному Яру мешканців Петровського району (нинішнього Подолу), до якого ввійшло більше двох тисяч прізвищ киян. Цей унікальний документ нещодавно був внесений до Міжнародного реєстру програми «Пам’ять світу» ЮНЕСКО, що надає йому особливий охоронний статус та підвищує обізнаність про ті страшні події на міжнародному рівні. А головне, свідчить про те, що Бабин Яр – це трагедія не лише одного народу чи однієї країни, а й усього людства.
Сьогодні, коли Україна знову стикається зі злочинами проти людяності, пам’ять про Бабин Яр нагадує нам, що ненависть і тоталітаризм несуть із собою смерть і руйнування. Але покарання за скоєні злочини невідворотне!
Вшановуючи жертв цієї трагедії, ми зобов’язуємося берегти пам’ять, відновлювати правду і робити все, щоб подібне більше ніколи не повторилося.
За матеріалами Міністерства юстиції України.
