Ми можемо чути, розуміти й підтримувати одне одного навіть без слів. Рівність у спілкуванні – це не про однаковість, а про повагу до різних способів виражати себе.

Люди з порушеннями мовлення можуть зустрічатись з труднощами не лише у комунікації, а й у доступі до послуг, працевлаштуванні, участі в соціальному житті. Повага, терпляче ставлення і врахування базових потреб – це кроки, які ми можемо зробити щодня для підтримки гідності й рівних можливостей.

Як комунікувати безбар’єрно: рекомендації

– Не переривайте і не говоріть замість людини – дайте їй можливість висловитися в її темпі;

– Дивіться в очі, а не на порушення мовлення;

– За наявності перекладача звертайтесь безпосередньо до людини, що говорить жестовою мовою, а не до супроводжуючого чи помічника;

– Зберігайте спокій і терплячість, навіть якщо не все зрозуміло з першого разу;

– Якщо не розумієте – чемно перепитайте

– Запропонуйте письмову або альтернативну форму комунікації, якщо це зручно для людини;

– Поважайте особисті межі та не робіть припущень про те, чому людина має порушення мовлення;

– Задавайте питання коректно – «Як ти вивчив жестову мову?» або «Давно ти володієш жестовою мовою?».

Важливо пам’ятати, що порушення мовлення можуть мати різне походження – від черепно-мозкових травм, інсультів чи захворювань нервової системи до наслідків бойових поранень або контузій. 

Для людини, яка проходить шлях відновлення, кожне слово – це зусилля і перемога. Терпляче й уважне ставлення з боку суспільства допомагає повернути впевненість, відчуття власної гідності та віру у власні сили. 

Безбар’єрна комунікація – це спільна відповідальність. Вона починається з людяності кожного з нас і продовжується у державній політиці, що забезпечує доступ до реабілітації, логопедичних і психологічних послуг, інклюзивної освіти та працевлаштування.

Пам'ятайте, що прості кроки можуть зробити спілкування доступнішим, а взаємодію – комфортнішою для обох сторін. Це частина нашого спільного руху до безбар’єрності.

Мова – це не лише слова. Це можливість бути почутим і зрозумілим. Давайте зробимо Україну країною, де кожна людина – незалежно від того, як вона говорить – відчуває гідність, повагу і рівність.

За матеріалами Міністерства у справах ветеранів України.