Під час відкриття конференції заступниця Міністра культури з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Бондар наголосила на необхідності оновлення міжнародних механізмів захисту спадщини в умовах війни. Вона підкреслила, що українські фахівці стикаються з новими типами загроз – від невидимих структурних ушкоджень до накопичувальних деформацій, які можуть проявитися з часом.

Заступниця Міністра звернулася до міжнародної спільноти з пропозицією ініціювати дискусію щодо оновлення міжнародних механізмів захисту культурної спадщини:

«Чи не настав час розпочати фахову дискусію про необхідність створення Третього протоколу до Гаазької конвенції, базуючись на досвіді України? Чи є в світі розуміння змін у формах ведення війни і яким чином, використовуючи український досвід, ми можемо посилити механізми міжнародного захисту як адекватну відповідь на виклики XXI століття. Сподіваюся, що саме такі конференції, як сьогоднішня, стануть початком цього процесу. І Україна залишить свій слід в історії формування міжнародних стандартів збереження спадщини».

Одним із ключових прикладів, які розглядаються на конференції, є Києво-Печерська лавра, як унікальний комплекс, що одночасно є монастирем, музеєм і цілісним архітектурним ансамблем, розташованим у самому центрі української столиці.

В. о. генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Світлана Котляревська підкреслила, що Україна може стати державою, яка не лише захищає власну спадщину, а й формує нові міжнародні стандарти її охорони.

Свої унікальні виклики представили й інші об’єкти зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО:

• Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами;

• Львів – ансамбль історичного центру;

• Одеса – історичний центр (внесений у 2023 році як об’єкт, що перебуває під загрозою);

• Чернівці – Резиденція митрополитів Буковини і Далмації.

На полях конференції експерти обговорюють фактичний стан цих об’єктів, масштаби пошкоджень, обмеження доступу, ризики для персоналу та проблеми збереження колекцій, які неможливо евакуювати.

Окремі дискусії будуть присвячені документуванню руйнувань, цифровій фіксації стану пам’яток, оновленню підходів до управління в умовах постійної небезпеки та форматам взаємодії з громадами у кризових ситуаціях. Учасники також розглянуть можливості міжнародної підтримки, яку Україна залучає разом із ЮНЕСКО, ICCROM та іншими партнерами.

За результатами заходу організатори зберуть фахові рекомендації для українських установ, міжнародних організацій та професійних спільнот. Документ стане основою для майбутніх програм підтримки, дослідницьких ініціатив, проєктів з післявоєнного відновлення та подальшої адвокації української спадщини у глобальному контексті.

За матеріалами Міністерства культури України.