Пояснюємо, як так відбувається, і за рахунок яких професій відбувається така суттєва різниця між попитом і пропозицією. 

Приходячи до Державної служби зайнятості кожен клієнт має певну освіту та окремі сподівання щодо майбутньої роботи. Рівно так само, як роботодавець, заявляючи про вакансію, сподівається отримати працівника з конкретними знаннями, вміннями та досвідом. Завдяки численним освітнім програмам, Служба зайнятості намагається збільшити кількість потенційних працівників для найпопулярніших пропозицій роботи, проте це не завжди можливо. 

Для прикладу, популярні запити роботодавців за І квартал 2026 року:

1. Водій автотранспортних засобів – 6 291 вакансій.

2. Підсобний робітник – 5 630 запрошень. 

3. Продавець продовольчих товарів – 5 537 пропозицій. 

4. Продавець-консультант – 4 193 місць роботи. 

5. Прибиральник службових приміщень – 4 142 вільних посад. 

У той же час, серед шукачів бути такі зацікавлення:

1. Кухар – 6 506 клієнтів Служби зайнятості. 

2. Продавець непродовольчих товарів – 5 129 осіб. 

3. Бухгалтер – 4 957 людей. 

4. Сестра медична (брат медичний) – 3 156 кандидатів. 

5. Охоронник – 2 948 шукачів. 

Для працевлаштування людей дуже важливо, щоб посади, про на які вони сподіваються, були на ринку праці. Саме тому консультанти з профорієнтації Служби зайнятості допомагають із цим, вони пояснюють як орієнтуючись на власні вміння та навички, правильно визначати для себе пріоритети в освіті та кар’єрі. 

Для прикладу професії, які активно шукають клієнти служби зайнятості, і які значно пасивніше пропонують роботодавці:

1. Продавець продовольчих товарів з пропозицією у мінус 6370.

2. Оператор котельні з нестачею в 2 134 вакансії.

3. Вчитель закладу загальної середньої освіти з браком запрошень у 1 755 посад. 

4. Економістів на 1 449 людей більше за потребу. 

5. Хочуть бути листоношами без відповідних посад 1 048 осіб. 

Така ж ситуація і з роботодавцями, вони можуть пропонувати місця, на які претендує значно менше людей за потребу.

Наприклад:

1. Вантажник – нестача 1 079 потенційних працівників. 

2. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування – не вистачає 713 спеціалістів. 

3. Слюсар-сантехнік  – бракує 564 робітників. 

4. Монтажник радіоелектронної апаратури та приладів – 350 осіб просто немає звідки взяти. 

5. Водій навантажувача – нестача 284 трудівники. 

Таким чином, щоб в країні була стовідсоткова зайнятість, люди повинні орієнтуватися в потребах ринку, вибрати для себе затребувану освіту та проводити пошуки в найбільш запитуваних напрямах. 

За матеріалами Державної служби зайнятості.