Останнім часом у країні розпочався активний процес реформування багатьох галузей вітчизняної економіки. Зміни відбуваються в банківській системі, у житлово-комунальному господарстві, у вугільній галузі, а також в енергетиці. За словами Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, тільки за сім місяців поточного року ВВП країни зріс на 5 відсотків, а в липні цей підйом сягнув майже 8 відсотків.

 

У свою чергу, перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку й торгівлі України Андрій Клюєв зауважив, що одним із найбільш значущих факторів, що призвели до економічного зростання, стало збільшення інвестицій у виробництво. Зокрема, загальний обсяг інвестицій у січні—червні 2011 року зріс на 15,9 відсотка за того, що з січня по червень минулого року приплив капіталу скоротився на 7,4 відсотка. Андрій Клюєв наголосив, що тільки надходження прямих іноземних інвестицій збільшилося на 20 відсотків і до кінця року може становити 3 мільярди доларів.

Дійсно, в Україні значно покращився інвестиційний клімат. Пов’язано це саме з державною політикою із залучення приватного капіталу в привабливі, але проблемні галузі економіки. Прикладом може слугувати енергетика, де зараз розпочався активний процес роздержавлення цілої низки генерувальних та електророзподільних підприємств.

Зокрема, згідно з даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, протягом 2011—2012 років уряд планує приватизувати чотири теплові енергогенеруючі компанії: «Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Центренерго» і «Західенерго». Зараз Фонд державного майна України активно розробляє умови проведення відкритих конкурсів і вже найближчим часом на продаж будуть виставлені 25 відсотків акцій «Дніпроенерго» і 45,1 відсотка акцій «Західенерго». Як заявляв голова спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Євген Мармазов, головна мета приватизації — залучити інвестиції в галузь, де понад 90 відсотків енергоблоків відпрацювали свій розрахунковий ресурс у 100 тисяч годин, більше 65 відсотків енергоблоків перетнули визнану у світовій практиці межу граничного ресурсу — 170 тисяч годин, а також межу фізичного зносу — 200 тисяч годин.

Згідно з розрахункам експерта енергетичних програм Центру Разумкова Сергія Дяченка, тільки для того, щоб забезпечити дотримання підприємствами теплової генерації України європейських екологічних стандартів, потрібно інвестувати близько 10—12 мільярдів доларів.

— У тепловій енергетиці України накопичилося багато проблем, насамперед пов’язаних зі зносом основних фондів, які вирішити без приватизації практично неможливо. Тому треба прагнути, щоб в українську енергетику прийшли стратегічні інвестори, які мають можливість і будуть вливати серйозні кошти в підприємства, — зауважив експерт.

Схоже, що ці інвестори вже скоро з’являться. І не обов’язково це будуть вітчизняні бізнес-структури. Зважаючи на заявлені ФДМУ принципи проведення відкритих та прозорих конкурсів, у яких зможе прийняти участь будь-яка компанія, що відповідає певним критеріям, до українських підприємств почали активно придивлятись великі закордонні енергетичні концерни. За словами керівника проектів аудиторської компанії Kreston GCG Олександра Куксіна, цілком імовірно, у приватизації української теплової енергетики може взяти участь американська компанія AES, яка вже володіє двома обленерго в Україні — «Київобленерго» і «Рівнеобленерго». Крім того, не виключене пряме входження на український ринок закордонного капіталу, наприклад, китайського.

У свою чергу, фахівець інвестиційної компанії NRG Capіtal Євгенія Радомська вважає, що з російських структур у приватизації української теплової генерації зацікавлений «Газпром», який уже консолідував частину російської теплової генерації. Крім того, в приватизації української теплової генерації можуть бути зацікавлені італійська компанія Enel, німецька E. ON та інші західні концерни.

А перелік цих «інших» може бути доволі великий. Наприклад, за даними деяких західних ЗМІ, до виходу на нові ринки Східної Європи готується відомий фінський концерн Fortum.

Згідно з даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, протягом 2011—2012 років уряд планує приватизувати чотири теплові енергогенеруючі компанії: «Донбас-  енерго», «Дніпроенерго», «Центр-енерго» і «Захід-енерго». 

Варто нагадати, що на даний час фіни вже є власниками акцій двох російських енергогенеруючих підприємств — АТ «Фортум» та ВАТ «ТГК-1», а в середині літа ще підписали угоду про співпрацю з російською компанією «Лукойл». Зазначимо, що частина домовленостей стосуються безпосередньо модернізації енергогенеруючих потужностей і теплових мереж. Нагадаємо, що компанія «Електроенергетика», що є підрозділом «Лукойлу», володіє підприємствами, генеруючими електричну та теплову енергію, в Болгарії, Румунії, Україні. Таким чином, уклавши угоду з «Лукойлом», компанія Fortum дала зрозуміти, що вона готова вкладати свої гроші в стрімко зростаючі ринки Східної Європи. Зауважимо, що Fotum має достатньо коштів, щоби розширювати сферу свого впливу на нові країни. В минулому році продажі компанії становили 6 мільярдів 300 мільйонів євро, а операційний прибуток — 1 мільярд 800 мільйонів євро. Тільки перше півріччя нинішнього року вже принесло компанії майже мільярд євро прибутку.

Але прихід в українську енергетику закордонних компаній має не тільки плюси, а й деякі приховані загрози. Справа в тому, що більшість великих закордонних гравців мають бізнес-інтереси в багатьох країнах, причому не тільки в генерації, а й у видобувній галузі. Тому є велика ймовірність того, що новому інвесторові буде істотно вигідніше постачати енергоресурси, зокрема вугілля, з-за кордону. До речі, фінська компанія Fortum так і вчинила після приватизації російських генерацій. Енергогенеруючі підприємства, що перейшли до фінів, почали використовувати казахстанське вугілля, а російські шахтарі втратили частину внутрішнього ринку збуту.

Саме тому чимало фахівців застерігають Фонд держмайна від необміркованих та поспішних рішень. Адже вітчизняні енергетика і вуглевидобувна промисловість нерозривно пов’язані й десятиліттями були економічно залежні одна від одної. Більш того, забезпечення безперебійного збуту вугілля є дуже важливим соціальним завданням. Адже більшість шахтарських міст безпосередньо залежать від діяльності вугледобувного підприємства, тому що іншої роботи просто немає. Тож стабільний збут продукції вугледобувного підприємства є головною умовою нормального життя мешканців шахтарських міст.

Тому перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жалило вважає, що однією з обов’язкових інвестиційних умов майбутньої приватизації теплової генерації має стати гарантований обсяг закупівлі українського вугілля на ТЕС після їх продажу.

— Таким чином, вдасться домогтися розвитку не тільки енергетики, а й вугільної промисловості. Бо стабільний попит на українське вугілля з боку ТЕС сприятиме залученню інвестицій в галузь, її економічному і соціальному розвитку, — підкреслив експерт.

Це розуміють і в парламенті. За словами заступника голови Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Михайла Волинця, українська влада зобов’язана забезпечити розвиток вугільної галузі.

— Українське вугілля — це альтернатива російському газу, який постійно дорожчає. Це стратегічна сировина, яка забезпечить енергетичну незалежність України від імпортних енергоресурсів, — вважає депутат.

Тому зараз доля енергетичних та вугільних підприємств, а водночас і тисяч шахтарських родин залежить від зваженості прийняття рішення стосовно умов проведення приватизаційних конкурсів.

Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.