— Запроваджувати ринок землі треба поступово, за окремим законодавством, тому вільний продаж сільськогосподарських угідь є передчасним, до того ж не можна землю прирівняти до нерухомості, бо це вічно живий організм, — такої думки дотримується народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій КАЛЕТНІК. Напередодні парламентських слухань на тему «Земля в українській долі: ситуація в земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації» він відповів на запитання кореспондента «Голосу України».

— На вашу долю випала історична місія — всі, хто свого часу проводив земельну реформу, залишилися в історії. Щоправда, згадують їх по-різному. Якої помилки, на вашу думку, не можна припуститися, щоб вона не стала фатальною для тих, хто живе і працює на землі, а значить, і для держави?

— Однозначно поки що передчасно запроваджувати вільний продаж землі. Та ще й без будь-яких обмежень. А саме це дехто пропонує. Серед пропозицій є й така, що маємо надати дозвіл купувати землю і фізичним, і юридичним особам, як нашим, так й іноземним. Навіть пропонують дозволити купувати землю іноземним державам. Я особисто проти такого підходу. Не можна авантюрно «викидати» землю на продаж, як ми це зробили з майном. Такої ж думки дотримується переважна більшість членів нашого комітету. Підтверджують це і виступи на розширених засіданнях комітету, присвячених цій темі, фермерів, керівників сільськогосподарських товариств, науковців. Люди бояться, що залишаться ні з чим. У фермерів нема коштів на придбання у власність сільськогосподарських земель. Не допоможуть їм кредитами наші банки, бо теж не мають такої можливості. Та й кредити наші банки дають під такий відсоток, що, взявши їх, можна залишитися і без землі, і без грошей.

По-друге, запровадження ринку землі має бути поступовим і здійснюватися за окремим законодавством. По-третє, не можна прирівнювати землю до нерухомості. З цього приводу ми ведемо дискусію з Міністерством юстиції. На нашу думку, не можна ототожнювати операції із землею за законом, який регулює в Україні дії з нерухомістю. Бо яка це нерухомість? Земля — це вічно живий організм.

Мораторій — не панацея

— Виходячи з цього, можна припустити, що ви виступаєте «за» продовження мораторію на продаж землі?

— Це не так. Поки існуватиме мораторій, доти ніхто не здійснюватиме конкретних кроків у питанні реформування ринку землі. Досвід попередніх років підтверджує сказане. Мораторій не панацея. На превеликий жаль, маємо констатувати, що за період існування мораторію значна частина земель приватизована, викуплена, і що довше зберігається мораторій, то потужнішим стає тіньовий ринок землі. Кошти від цього тіньового ринку, зрозуміло, надходять не до державного бюджету.

Я за те, щоб ми активно рухалися у прийнятті рішень щодо конкретного формування ринку земель сільськогосподарського призначення. Наше суспільство, а також більшість політичних сил, визнали неминучість формування такого ринку. Президент держави Віктор Янукович націлює на запровадження цивілізованого ринку землі. На початку року Президент зробив низку рішучих заяв про те, що країна матиме такий ринок землі, який дасть можливість власникам розпоряджатися своїми земельними активами. Але поки що нема одностайності в тому, яким має бути цей ринок. Я вже казав, що висловлюються досить протилежні думки і точки зору: від формування винятково ринку оренди землі до зняття будь-яких обмежень на передачу у власність або торгівлю землею сільськогосподарського призначення.

Вірю в те, що під час формування законодавчої бази земельного ринку вдасться уникнути крайніх категоричних рішень, а ухвалені нормативно-правові акти працюватимуть на людей і для людей.

— Прошу, сформулюйте коротко мету парламентських слухань.

— Парламентські слухання мають, найперше, показати рейтинг думок в Україні, до чого сьогодні схильне суспільство, різні категорії тих, хто працює із землею, на землі й біля землі. Ми хочемо на парламентських слуханнях виробити стратегію, яку, посилаючись на парламентські слухання, можна буде закладати у законодавство, щоб не сталося так, як у нас інколи буває, що спочатку даємо людям закон, а потім починаємо публічно його обговорювати і вже врегульовувати. Законодавство про землю треба виписати так чітко і детально, як Біблію. Помилка може обернутися трагедією для людей і держави.

Готуючись до парламентських слухань, провели два розширені засідання комітету. Аудиторія була майже парламентська. Приїхали представники з різних регіонів — фермери, власники земельних паїв, керівники господарств, органів місцевого самоврядування, були присутні науковці. Ми максимально вислухали всі пропозиції, обмінялися думками...

Дострокового припинення договорів не прогнозується

— Уточніть, будь ласка, на чому найбільше наголошували ті, хто брав участь в обговоренні питання.

— Значна частина пропозицій стосується підвищення ролі держави як головного гравця на ринку землі. Люди вірять, що держава стане гарантом захисту національних інтересів. Фермерів хвилює, чи не поглинуть землі, які вони орендують, потужні агрохолдинги. Власників паїв цікавить, скільки їм платитимуть надалі. Представники господарюючих суб’єктів запитують, чи не станеться так, що доведеться припиняти чинні договори оренди земельних паїв...

— Таке справді можливо?

— Дострокового припинення чинних договорів оренди земельних ділянок не прогнозується. Особливо в односторонньому порядку. Принаймні в проекті закону «Про ринок земель» це не передбачено. З приводу оплати за паї, то орендарі змушені будуть з часом підвищити ставки оренди. Але ті, хто не розраховується за оренду згідно з нормами, визначеними в указах президентів України, мають обов’язково сплатити заборговані суми, якщо вони хочуть і надалі орендувати землю. Особливо у тих випадках, де ставки невисокі. Тим самим вони заохочуватимуть селян продовжувати орендні відносини, а не продавати землю. Тобто, ті орендарі, які по-партнерськи працюють з власниками паїв, забезпечують достойні умови розрахунків, можуть не хвилюватися, що ситуація зміниться не на їхню користь.

— Висловлюються застереження, як запобігти можливому скуповуванню української землі іноземцями. Приклад сусідів з Болгарії та Румунії підтверджує, що такий варіант цілком можливий.

— Я вже наголошував, що право на землю повинні мати винятково громадяни України. Щоб запобігти помилкам наших сусідів з названих країн, маємо чітко виписати механізми обмеження придбання землі іноземцями.

— Який зарубіжний досвід, на вашу думку, найбільш прийнятний для нас?

— На мою думку, у питаннях регулювання ринку купівлі-продажу землі показовим є досвід Франції. У цій країні створено таке середовище, що не допускає можливих махінацій та запровадження тіньових схем на ринку землі. Цікавим також є досвід Швеції, Німеччини, Литви, Угорщини. Водночас не слід забувати, що в кожній країні свої умови, тому навіть найкращий досвід потребує відповідної національної адаптації.

Скільки і за якою ціною даватимуть в одні руки?

— Цікавить питання про ще одне можливе обмеження — на продаж землі, як кажуть, в одні руки.

— Таке обмеження справді передбачено. Зокрема, урядовий проект закону «Про ринок земель» містить механізми, які повинні протидіяти перетворенню земельного ринку на спекулятивний. Кабміну буде надано право встановлювати, залежно від регіону, граничні розміри земельних ділянок, які можуть перебувати у власності однієї юридичної або фізичної особи. Також планується заборонити змінювати цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського фонду протягом десяти років з моменту набуття права власності на неї.

— Наступне питання тісно пов’язане з попереднім — як визначатимуть вартість землі?

— Нині є два підходи до визначення вартості земельної ділянки: нормативна й експертна оцінка. В сукупності вони дають можливість врахувати всі чинники — від місця розташування земельної ділянки до виручки від реалізації зібраного врожаю. З метою недопущення зловживань з боку окремих горе-експертів щодо заниження вартості землі, мінімальну ціну планується «прив’язати» до існуючої нормативної оцінки приблизно в 11,4 тисячі гривень за один гектар.

— Чи готові вже проекти законів? Які ваші прогнози щодо можливого їх прийняття народними депутатами?

— Законопроекти практично готові. Але далі йде процедура обговорення, ухвалення в першому, в другому читанні, доопрацювання. Думаю, що вже нинішнього року розглядатимемо ці законопроекти, але доля їх ухвалення залежатиме від того, як швидко отримаємо згоду всіх зацікавлених у створенні справжнього ринку землі.

— Що отримає економіка держави від запровадження ринку землі?

— За оцінками експертів, частка земель, які можуть бути додатково залучені в обіг після набуття чинності закону «Про ринок земель», становитиме 15 відсотків від загальної кількості розпайованих земель. Але що стосується загального позитивного результату для економіки держави загалом, то його слід очікувати не раніше, ніж через два-три роки. Це пов’язано із специфікою аграрного сектору.

— Наостанок, перефразовуючи тему слухань, дозвольте запитати, що значить земля у вашій долі, Григорію Миколайовичу?

— Я народився і виріс у селі. Дотепер батьківська земля манить до себе, немов магнітом. Коли випадає нагода, люблю взяти в руки косу... Земля для сільського жителя, як мати. Природа у селі така красива, що мимоволі виконує роль вихователя, робить людину доброю, щирою, формує відповідну свідомість. Звучить, можливо, з нотками патетики, але, повірте, це справді так. Дуже прикро, що ті, хто трудиться біля землі, не отримують належної віддачі. Зробити життя селян заможнішим, а умови проживання кращими — ось, на мою думку, головна перспектива земельної реформи.

Розмову вів Віктор СКРИПНИК.