Державний комітет ядерного регулювання України розповсюдив провідним ЗМІ країни «Доповідь про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2008 році». Про що в ній йдеться?

Розвивалася і вдосконалювалася нормативно-правова база

У своєму зверненні до читачів, яким розпочинається доповідь, голова Держкомітету ядерного регулювання України Олена Миколайчук зазначає: «2008 рік приніс певні зміни у статус ядерної енергетики та її сприйняття в світі та в Україні. У світі 2008 рік став роком, мабуть, найнапруженіших дискусій стосовно ядерного ренесансу та будівництва нових об’єктів атомної енергетики. З тих тридцяти країн, що експлуатують атомні станції, двадцять чотири висловилися за те, щоб зводити на своїй території нові ядерні енергоблоки, та близько 55 країн, що не мають сьогодні власних АЕС, висловили бажання збудувати їх у майбутньому. Разом з тим, 2008 рік був першим за багато років, протягом якого у світі не було введено в експлуатацію жодного атомного енергоблока.
Також минулий рік відзначився досить широкими дискусіями і певним просуванням в напрямі створення під контролем Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) міжнародного банку ядерного палива. Таким чином може бути подолана спокуса будівництва нових потужностей з ізотопного збагачення урану.
В Україні минулий рік не відзначився визначними подіями у сфері використання ядерної енергії. Не було введено в дію жодного нового блоку АЕС і не розпочалося їхнього будівництва».
А що ж було, як жила наша атомна енергетика і що все-таки робилося для підвищення її безпеки?
У доповіді зазначається, що «на початок 2008 року в Україні вже було створене і діяло досить потужне ядерне законодавство». Проте значною подією року було прийняття 17 вересня Верховною Радою законів України «Про загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами», «Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з радіоактивними відходами». Мета цих законів — підвищити рівень безпеки нинішнього та майбутніх поколінь від шкідливого впливу іонізуючого випромінення радіоактивних відходів, знизити соціально-психологічну напругу, пов’язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, гарантувати сприятливі умови для безпечного використання ядерної енергії.
Значущою частиною українського ядерного законодавства стала низка міжнародних актів, до яких приєдналася Україна. Зокрема, до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, яка є важливим інструментом забезпечення міжнародної безпеки.
Торік були розроблені та прийняті Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання в променевій терапії та вимоги до системи управління якістю проведення діагностичних та терапевтичних процедур з використанням джерел іонізуючого випромінення. Удосконалювалася нормативно-правова база фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, радіоактивних відходів та інших джерел іонізуючого випромінювання.

Випадків перевищення... не зафіксовано

Наведене вище стосується першого розділу доповіді «Дієве законодавство — невід’ємна складова ефективної системи ядерного регулювання». Окрім нього у доповіді є розділи про поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами, про стан зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, безпеку уранопереробної промисловості тощо. Проте, думаю, з 15 розділів доповіді для читачів, а отже усіх громадян України і світової спільноти, цікавим і найважливішим є третій розділ — «Безпека ядерної енергетики України». То яка вона?
Цей розділ розпочинається докладним описом про місце і роль атомної енергетики в паливно-енергетичному комплексі України. Потім акцентується увага читачів на безпеці працівників АЕС. Безперечно, турбота про них для усіх нас не байдуже питання. Адже вони, наші кілька тисяч співвітчизників, там, на передовій виробництва ядерної енергії. Проте це — суто галузеве питання. А чи гарантує безпеку усім громадянам України робота вітчизняних АЕС?
У підрозділі «Радіаційна безпека та радіаційний захист персоналу АЕС» наведеного вище розділу характеристика їх стану на кожній з чотирьох діючих атомних станцій розпочинається таким запевненням: протягом 2008 року випадків перевищення ліміту індивідуальної та колективної дози опромінень не зафіксовано.
Торік викиди радіоактивних речовин атомними станціями в атмосферу не перевищували допустимих рівнів. Не було перевищень допустимих скидів радіонуклідів у відкриті водоймища. Проте на Хмельницькій АЕС «у січні, липні-серпні 2008 року відзначалося підвищення рівнів викидів по всіх групах радіонуклідів».
З доповіді: «Одним із ефективних інструментів підтримки належного рівня експлуатаційної безпеки є облік інцидентів та інших подій, які трапляються в процесі експлуатації АЕС». І що засвідчив цей облік?
«У 2008 році в роботі діючих АЕС України сталося 22 порушення, з них п’ять — на ЗАЕС, сім — на РАЕС, п’ять — на ХАЕС, п’ять — на ЮУАЕС». 22 порушення це мало чи багато? Ця цифра уточнюється у зверненні голови Держатомрегулювання до читачів. «У 2008 році була підтримана тенденція останніх років щодо зниження кількості порушень в роботі АЕС України, і їх кількість скоротилася до 22 (з 25 у 2007 році)». А у підрозділі «Порушення в роботі діючих АЕС» автори доповіді чомусь не наголосили на цьому. Не прокоментовано і характер порушень. Тобто незрозуміло, відбулося зменшення тих порушень, що оцінюються за міжнародною шкалою ядерних подій чи незначних, поза нею на кожній з АЕС, тощо?
А тепер давайте подивимося на кількість порушень. Всього їх було 22. У середньому по п’ять на атомну станцію. Але на Запорізькій АЕС, на якій шість енергоблоків, поза міжнародною школою ІNES торік сталося одне порушення і чотири «нульового» рівня — відхилення. У той же час на Рівенській АЕС з чотирма і її сусідці Хмельницькій — з двома енергоблоками сталося відповідно шість і чотири відхилення. На Південно-Українській (три енергоблоки) сталося дві події поза шкалою і лише три відхилення.
Гадаю, уважному читачеві неважко буде визначитися, на якій з наших АЕС краще дбають про ядерну безпеку.
І ще одне принагідно. У згаданому уже кілька разів зверненні голови Держатомрегулювання до читачів, як приємна новина, повідомляється, що торік «уперше за багато років питання ядерної безпеки розглядалося на високому державному рівні — на засіданні Ради національної безпеки і оборони України...». А чим викликана увага такої високої державної установи до ядерної безпеки в нашій країні? Відомо — на засіданнях цієї ради нагороди і різні відзнаки не вручаються, по головах запрошених туди не гладять. То що — ядерна безпека викликала серйозну стурбованість?
У доповіді жодного слова про це. Проте у зверненні до читачів Олена Анатоліївна зауважила: розгляд питання ядерної безпеки Радою національної безпеки і оборони «послугувало поштовхом для прийняття важливих державних рішень, спрямованих на підвищення ядерної та радіаційної безпеки».
Можна сказати «добре», «чудово». Але авторові цих нотаток і, думаю, читачам хотілося б знати, які врешті-решт «проштовхнуто» важливі державні рішення з порушених питань? Адже це цікаво й важливо не лише для працівників АЕС, Держатомрегулювання.

Модернізація — шлях підвищення безпеки енергоблоків

Констатація з доповіді. З метою доведення цільових показників безпеки енергоблоків АЕС України до вимог міжнародно визнаних норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки у 2008 році тривало виконання заходів «Концепції підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних станцій», схваленої Кабміном 13 грудня 2005 р. і розрахованої до 2010 року. І як вона виконувалася минулого року?
Цитую з доповіді: «На кінець 2008 року із початково запланованих до реалізації в 2008 році 250 пілотних заходів Концепції Держатомрегулювання підтвердив виконання 171 заходу, що склало 68% від загальної кількості. Крім цього, ще 24 звіти про виконання заходів, наданих ДП НАЕК «Енергоатом» до Держатомрегулювання в кінці 2008 року, перебували на розгляді та чотири звіти було повернуто на доопрацювання. У 2008 році відсоток наданих у Держатомрегулювання та прийнятих пілотних заходів становив 95% та 82% — відповідно».
Далі — причини такого стану. «На кінець 2008 року звіти по 13 пілотних заходах взагалі не надходили до Держатомрегулювання, що свідчить про серйозні прорахунки, допущені структурними підрозділами ДП НАЕК «Енергоатом» у плануванні діяльності з впровадження заходів з підвищення безпеки».
І тривожний висновок. Спільна колегія Держатомрегулювання і Мінпаливенерго, розглядаючи стан виконання заходів концепції в 2008 році, зазначила:
ДП НАЕК «Енергоатом» під час реалізації заходів концепції не надає пріоритету заходам, що мають домінуючий вплив на безпеку АЕС...
Незадовільний стан розробки звітів з аналізу безпеки енергоблоків АЕС України є наслідком тривалої бездіяльності та недостатнього рівня культури безпеки окремих посадових осіб ДП НАЕК «Енергоатом».

Авторський закид

Автор даної публікації був присутній на засіданні згаданої колегії і чув, видається, аргументовані пояснення керівників НАЕК «Енергоатом». Їх тоді не взяли до уваги. Немає аналізу причин зриву виконання заходів концепції і у доповіді. Але ж є досить серйозні і тривожні звинувачення на адресу «Енергоатому».
Між іншим у доповіді зазначається, що робота НАЕК «Енергоатом» з реалізації заходів концепції і в 2006 році на засіданні колегії Держатомрегулювання була визнана недостатньою.
А у 2007 році «... виконання заходів, пов’язаних з модернізацією систем та елементів енергоблоків, здійснювалося задовільно. Разом з тим недостатніми залишалися темпи виконання аналізів та розрахункових обгрунтувань для визначення шляхів усунення дефіцитів безпеки, що є критичним з точки зору перспектив приведення діючих енергоблоків до міжнародних стандартів з ядерної та радіаційної безпеки». Тож висновок спільної колегії щодо роботи НАЕК «Енергоатома» у 2008 році не випадковий. І що далі?
Атомна компанія з різних причин зриває виконання заходів з безпеки, а державний контролюючий орган лише констатує це? Не зовсім. «9 вересня 2008 року під головуванням міністра палива та енергетики була проведена спільна нарада з Держатомрегулювання та ДП НАЕК «Енергоатом», на якій був проаналізований поточний стан виконання концепції та окремих запланованих до реалізації в 2008 році пілотних заходів, які не можуть бути виконані своєчасно в повному обсязі, причини затримок та шляхи виходу із ситуації, що склалася».
Результат наради — «погодити відтермінування безумовного виконання пілотних заходів (треба розуміти у 2008 р. — Я. Г.) до кінця 2009 року». Якщо так, то чи коректними були закиди спільної колегії 22 січня 2009 року на тривалу бездіяльність та недостатній рівень культури безпеки окремих посадових осіб НАЕК «Енергоатом»?

Доповідь — кабінетний документ?

На жаль, у «Доповіді про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні  у 2008 році» є прикрі редакційні неточності.
Прочитаймо ось цей абзац. «Стан виконання заходів у 2008 році розглядався Держатомрегулювання та Мінпаливенерго на спільній колегії, яка відбулася 22 січня 2008 року». Авторові зрозуміло, що колегія відбулася 22 січня 2009 року. А як цей ребус розгадувати рядовому читачеві? Про які роки йдеться?
Ще дещо про підготовку доповіді. Повернімось до наведеного (виділеного шрифтом) вище абзацу, який починається словами «На кінець 2008 року...». Далі в ньому йдеться про те, що 24 звіти перебували на розгляді, чотири — повернуто на доопрацювання. То що, виконання заходів Концепції з підвищення безпеки діючих енергоблоків Держатомрегулювання перевіряє (контролює) лише на папері — за звітами? А який стан їх реалізації на місцях? Це хочеться знати авторові і, гадаю, читачам. Чи, може, термін «регулювання» безпеки використання ядерної енергії та радіаційної безпеки в Україні не передбачає таких функцій Держатомрегулювання?
Це лише деякі коментарі та поради, які просила редакцію дати голова комітету Олена Миколайчук.

Яків ГАЛЬЧЕНКО, оглядач «Голосу України» з питань атомної энергетики.
Фото з архіву «Голосу України».