У черкаському видавництві «Брама-Україна» вийшла друком книга історика, голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України Василя Мельниченка «Шевченкіана Черкащини».
У гарно видрукуваному ілюстрованому виданні на основі цілого комплексу джерел простежується історія творення Шевченкіани на батьківщині Кобзаря.
— На прикладі однієї області, — розповідає голова НСКУ, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт, — вперше комплексно висвітлено форми і художньо-мистецькі засоби вшанування та увічнення пам’яті Кобзаря, зокрема й сучасні. Автор-історик розширює рамки пізнання Шевченка, аналізує факти, часом маловідомі, події, судження простих людей. Істотно доповнюють сприйняття матеріалу рідкісні фотографії.
Зокрема, автор простежує історію видання та популяризацію творів Шевченка за участю земляків поета — Феофана Лебединцева, уродженця Зеленої Діброви (нині Городищенського району), засновника і редактора «Киевской старины» Василя Доманицького (родом з Тальнівщини). За редакцією Доманицького у 1907 році вийшло найповніше на той час, звірене з автографами, видання «Кобзаря».
Важливе значення для вивчення творчої спадщини поета мали шевченкознавчі публікації уродженця Сміли, громадського діяча, літературознавця і критика Федора Матушевського та уродженця села Пальчик, що під Катеринополем, історика літератури, державного діяча УНР Сергія Єфремова.
Особливо цікава у книжці інформація про увічнення образу поета і його героїв у творах земляків-художників. Це, передусім, Іван Їжакевич, Фотій Красицький (до речі, внучатий небіж Шевченка), талановиті художники 1930-х років Ілля Шульга та Іван Падалка, чию творчість обірвали сталінські репресії. Йдеться також про шевченківський доробок Івана Гончара — відомого скульптора, художника, етнографа, родом із села Лип’янка, що на Шполянщині, уродженця села Моринці Івана Кулика, сучасних черкаських художників.
Яскраву сторінку Шевченкіани Черкащини становить творчість музикантів — Семена Гулака-Артемовського, Олександра Кошиця. Ще наприкінці ХІХ століття хоровий диригент і композитор Порфирій Демуцький організував народний хор у селі Охматів Жашківського району, який став відомим на всю Україну виконанням творів на слова Кобзаря. Кирило Стеценко, котрий народився у селі Квітки поблизу Корсуня-Шевченківського, залишив нам багато музично-пісенних творів шевченківської тематики.
Доповнює народну Шевченкіану краю кобзарство, колоритними представниками якого стали Никін Прудкий та Олексій Чуприна. Обидва були справжніми вартовими Чернечої гори, де лунали їхні пісні та думи. У наші дні далеко за межами Черкащини відомий самобутній кобзар із села Великий Хутір Драбівського району Михайло Коваль.
Гідно продовжує багаті музично-пісенні традиції Шевченкового краю Черкаський заслужений український народний хор, гордість і слава нашого регіону. Він стверджує пророчі слова поета про те, що «наша пісня не вмре, не загине».
Черкаська область.
