Днями сесія Полтавської обласної ради прийняла рішення про безоплатну передачу з державної у спільну власність територіальної громади області цілісного майнового комплексу державного підприємства цивільної авіації «Аеропорт-Полтава».
Здається, депутати нарешті прийняли доленосне, насамперед для трудового колективу, рішення й тим самим врятували його, по суті, від цілковитого банкрутства. Отож рятувальна терапія, яку розпочали ще депутати минулого скликання, на першому етапі дала позитивний результат. Але для того, щоб хоч схематично спрогнозувати, що буде завтра, потрібно зробити бодай побіжний екскурс у не таке вже й далеке вчора.
Сучасний полтавський аеропорт за всіма мірками досить молодий. Споруджено його в середині вісімдесятих. Для регіону те новосілля було досить помітною подією, адже тодішнім вимогам цілком відповідали як приміщення аеропорту та допоміжних служб, так і саме летовище, технічне оснащення тощо. В ті роки з Полтави повітрям можна було дістатись у десятки міст України, зокрема, до Києва, Сімферополя, Львова, Донецька, а також Прибалтики, Кавказу, Москви, а вахтовими рейсами — до Тюмені. Аеропорт не просто був візиткою регіону, а й давав солідні надходження до скарбниці. Занепад промисловості й сільського господарства у 90-ті роки позбавив авіаторів замовлень, зубожіння людей звело нанівець потребу в пасажирських перевезеннях.
— Відтак, нас підтримували тільки чартерні рейси, — коментує генеральний директор Олексій Дунай. — До банкрутства було рукою подати, тим паче що країною прокотилася хвиля ліквідацій аеропортів. Тому передача в комунальну власність стала для нас рятівною соломиною.
Однак гендиректор нині не береться визначити час не тільки, коли очолюване ним підприємство стане на ноги, а й хоча б запрацює. Головна причина — нестача літаків. Тож полтавці нині намагаються укласти угоди на оренду авіатранспорту з іншими українськими авіапідприємствами. Плановано відкрити маршрути передовсім до Сімферополя і Москви. Але ж, знову-таки, це станеться, якщо буде успішним експеримент, започаткований у країні з 1 липня, згідно з яким квитки на деякі рейси мають стати дешевшими вдвічі. Чи заохотить така цінова політика до польотів, не впевнені й самі авіаперевізники, оскільки ціна перельоту для наших кишень усе ще залишається завеликою. Так, без урахування жодної копійки прибутку «Аеропорту-Полтава» долетіти з Полтави до Києва, як підрахували фахівці, реально коштувало б нині 500 гривень. Для порівняння: за трохи більш ніж 3 години швидкісним потягом «Столичний експрес» до столиці можна дістатися у двадцять разів дешевше! Про безпеку — мова окрема. І все-таки позитивне вже те, що підприємство вберегли від глумління й пограбування. Адже черга довгоруких «крутеликів», охочих поживитись на дурничку, була. І не мала. Та й перспектива розмістити на летовищі нічний дискоклуб, погодьтесь, також не найкраща. Зрештою, ніби перегриміло і з’явився бодай якийсь реальний шанс стати до профільної роботи. А поки що утримання аеропорту з обласного бюджету щороку обходитиметься в півмільйона гривень. Сума для містечкових мірок немала. Проте є хоч надія, що з часом авіатори зароблятимуть не лише на себе, а й на громаду.
Полтавська область.
