Гастролі Іркутського музичного театру в Києві пройшли з успіхом. Здивувати, мало того, приворожити столицю нелегко, та іркутянам, які давали свої спектаклі з 2 по 30 липня, це вдалося.
У їхній афіші співіснують віденська оперета, рок-опера, рок-балет, музична комедія і рок-містерія. З 32 вистав репертуару для гастролей вибрано 12 кращих, що мають успіх у Росії. Це «Сільва» і «Графиня Маріца» І. Кальмана, «Летюча миша» І. Штрауса, «Мадам Фавар» Ж. Оффенбаха, «Витівки Хануми» Г. Канчелі, «Жіночий заколот» Є. Птичкіна. Вечір комічних опер дав змогу киянам побачити твори, що не ставилися у нас. Це «Дзвіночок» Г. Доніцетті та Оффенбахова «Звана вечеря з італійцями», об’єднані в одну виставу під назвою «Закохані брехунці». А ще — мюзикли Ф. Лоу «Моя чарівна леді» та «Ордер на вбивство», в якому фани «Бітлз» могли почути улюблені мелодії. А рок-опери «Jesus Chrіst — Superstar», «Юнона»і «Авось», «Срібна нить...», на мій погляд, стали родзинкою гастролей.
...Та це — згодом. А в перші дні гастролей зал київської оперети стояв майже порожній. Хоча гастролям передувала потужна реклама. «Вона нас і погубила! — казав потім директор Іркутського театру Володимир Шагін. — Бо хто нині вірить нав’язливій рекламі?!»
Утім, київський глядач швидко зорієнтувався. Побувавши (на пробу) на одній виставі, він казав: хочу ще! Справа була того варта: вишукана видовищність, розкішні декорації й костюми, чудовий вокал та балет. Захоплені кияни значно поповнили книгу відгуків, яку театр веде на всіх гастролях. До речі, за цією книгою глядацьких симпатій іркутяни щороку вибирають поміж себе кращого актора та актрису.
Щодо мене, то «кращих» немало: серед старших Володимир Яковлєв (неперевершений в комічних ролях), В’ячеслав Варлашов, Володимир Попов, Микола Мальцев, Любов Полякова, а серед молодих акторів — Олександр Айдаров (майстерно грав Ісуса-суперзірку), Ігор Переверзєв, Аня Рибнікова.
... Хоча театр бував на гастролях від Охотського до Балтійського моря і не минав України, в Києві він уперше. Іркутяни мешкали в Пущі-Водиці, далекувато, добиралися до театру метро і маршруткою. Це забирало чимало часу й сил. Але Київ сибіряки щиро полюбили, особливо Хрещатик та його вуличних артистів. Шкодували, що не змогли бачити колег з київських театрів — ті у відпустках. Справді, їм варто побачитися. Та й нам теж. Тому — до нових гастролей!
