Всеукраїнська науково-практична конференція «Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства» пройшла в Кіровограді. В ній взяли участь науковці з Києва, Дніпропетровська, Одеси, Запоріжжя, Тернополя та інших міст України, представники міської та обласної влади, депутати різних рівнів, представники громадськості.

Під час заходу його учасники однозначно визначилися щодо необхідності такого вибору та напрацювали критерії до зміни географічних назв, пов’язаних із комуністичним та імперським минулим. Зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович переконаний, що вибір стратегії заміни радянської символіки насправді є цивілізаційним вибором. Для України — це вибір між поверненням до європейського дому і подальшим перебуванням у московській орбіті.
Солідарний з колегою і кіровоградський вчений, голова обласного осередку ВУТ «Просвіта» Олександр Ратушняк. Він переконаний: вибір назв для населених пунктів має відбуватися за критеріями, які засвідчують історичну самобутність, самодостатність та європейськість нації й держави. А це означає — заміна всіх топонімів, накинутих Україні ззовні, засвідчення спадкоємності української історії, забезпечення унікальності, толерантності (відсутності наруги над національними почуттями більшості населення) та неперсоналізованості (топоніми, пов’язані з історичними особами, — найуразливіші).
Науковці чітко висловили свою позицію щодо повернення Кіровограду назви «Єлисаветград». Історик Тарас Чухліб зауважив: такі заклики рівнозначні заяві, що Центральна Україна — це не наша земля, а російська.
Неприйнятним вважає таке перейменування й дніпропетровський історик Олег Репан. Бо уславлюючи російську царицю Єлизавету, засвідчуватимемо, що сучасні українці схвалюють поневолення України Росією у минулому. Зрештою, це стане наругою над пам’яттю мешканців міста та області, які віддали своє життя за незалежність України у війні з Росією 2014—2015 рр.
Оптимальним для Кіровограда таки мав би бути топонім Інгульськ. Таку ідею підтримує доктор історичних наук Віктор Брехуненко. Він вважає, що назва міста за назвою річки, на якій воно стоїть, типова світова та українська практика. Окрім того, назва «Інгульськ» укорінює історію міста козацьких часів — адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького Низового — Інгульська паланка — існувала на пограниччі сучасних Кіровоградської, Дніпропетровської та Миколаївської областей. Навіть на європейських мапах 1750—1770-х рр. Фортеця Святої Єлисавети позначена як Інгулгород.
Учасники конференції прийняли звернення до депутатів Верховної Ради України з закликом унеможливити реанімацію російських імперських назв на теренах України на законодавчому рівні. Ще одне звернення науковці передали депутатам Кіровоградської міськради.

Кіровоград.

 

Учасники конференції засвідчили — вибір кіровоградців важливий для всієї України.

Фото автора.