Хто і для чого пересипав отруйним дустом понад 200 тисяч рідкісних документів у Вінницькому обласному державному архіві? Волонтери взялися за вирішення незвичайної проблеми.

 

Архівні справи років окупації Вінниці нацистами, часів перебування на Поділлі Української Галицької армії, метричні книги православних та католицьких парафій пересипані дустом. Так само, як фонди періоду Першої і Другої світових воєн, Української Народної Республіки, метричні книги і документи Вінницької, Браїлівської, Тиврівської, Юзвинської, Яновської та Іллінецької синагог — загалом задустовано 240 тисяч документів. Доступ до них закрито із 1960-х років, саме тоді отруїли сторінки історії краю.


Правду прикрили отрутою


— Колишні працівники архіву розповідали, як це робили, — каже старший лаборант архівної лабораторії Василь Величко. — Ставили мішок із дустом, визначали працівниць, і вони густо посипали документи отрутою, як пиріжки маком. Пояснювали це необхідністю боротьби з гризунами, мовляв, щоб миші не з’їли історію.


Василь Величко не може зрозуміти, чому документи, яким уже по 200 літ, не засипали отрутою, а зробили це саме з тими, що стосуються часів окупації краю німцями і румунами, перебування тут Галицької армії, а також із метричними книгами храмів різних парафій?


— Хтось із тодішніх вінницьких партійних ідеологів вигадав оригінальний спосіб приховати від людей правду, — продовжує співрозмовник. — Документи у сховищах є, доступ до них відкритий, а користуватися ними не можна, бо отруйні.


— У жодному іншому архіві держави нема такої проблеми, як у нас, — каже директор Вінницького обласного архіву доктор історичних наук Юрій Легун. — Принаймні не доводилося про це чути. Для нас це велика проблема. Папір так просякнутий отрутою, що постраждає кожен, хто торкатиметься документів. Тим, хто їх замовляє, відповідаємо відмовою. Так і пишемо: «Документи не видаються, бо задустовані». Працювати з ними небезпечно не тільки замовнику. Якщо такі сторінки занести в читальний зал, то й там пошириться отрута. А це вже шкода здоров’ю інших відвідувачів, наших працівників. Так і лежать сотні картонних коробок у сховищах.


Кілька років тому до Вінницького архіву звернувся історик із Москви. Його цікавили матеріали Іллінецької синагоги. А вони задустовані. Гість довго не міг зрозуміти, про що йдеться. Додому повертався ні з чим. Згодом надіслав лист на ім’я директора архіву. Пропонував перевести пересипані дустом сторінки в електронний варіант.


— Ми не заперечували проти допомоги, — розповідає директор архіву. — Однак треба було узгодити деталі укладення договору, адже йшлося про іншу державу. Справу не вдалося вирішити. Тепер, коли на сході війна, говорити про співпрацю з Москвою не доводиться. В архіві все-таки розпочали переведення документів у «цифру».


Мільйон сторінок перевели в «цифру»


Тут є сканер для переведення об’ємних документів у електронний варіант. Однак він зіпсований. Ремонт коштує дорого. Грошей на це в установі нема.


— Навіть якщо сканер відремонтувати, опрацювати з його допомогою старі документи все одно не вдасться, вони під пресом можуть розсипатися, — розповідає Василь Величко.


— Жодна машина не замінить руки людини. Я беру окремо кожен аркуш. Боюся дихнути на папір. Бо кожен документ — унікальний. Через необережність його можна втратити.


Василь Величко — знахідка для архіву. Людина дуже відповідальна. Має технічну освіту. Сам змонтував прилад для сканування документів. Це подвійний рухливий робочий стіл, комп’ютер, цифровий фотоапарат з плаваючим штативом і системою освітлення.


За словами пана Величка, він уже перевів у електронний варіант понад мільйон сторінок архівних документів. Першим почав працювати із задустованими матеріалами. Однак продовжувати роботу йому заборонили, це небезпечно. Тому Величко сканує ті документи, які працівники архіву визначають першочерговими.


За справу взялися волонтери


Доступитися до задустованих сторінок вирішили волонтери. Знаний молодий історик Олександр Федоришен, керівник ГО «Спільнота «Історія Вінниці», каже, що має особисту зацікавленість у документах часів Української Галицької армії (УГА). В цій армії служив його прапрадід. Під час перебування підрозділу на Поділлі боєць одружився з вінничанкою і тут залишився. Досліджуючи біографію далекого пращура, пан Олександр зацікавився історією підрозділу УГА, що дислокувався у Вінниці.


— В історика, який знаходить рідкісні документи, руки тремтять, коли їх торкається, — каже пан Олександр. — Разом із учасниками нашої спільноти — Олександром Лушиним, Сергієм Фазульяновим, до речі, обидва — переселенці з Донецька, та Олексієм Цигановим — ми взялися витрусити дуст з історії, провітрити архівні сховища, а в першу чергу — голови наших сучасників. Ці документи дадуть змогу по-іншому подивитися на нашу історію.


Волонтери уклали з архівом угоду про співпрацю. Тут виділили для них кімнату, обладнають лабораторію, створять умови, що їх потребує робота з отруйними речовинами. Нині активісти шукають кошти на обладнання для сканування документів. Василь Величко змонтує ще один прилад. Волонтери не мають жодного сумніву, що їхня робота зацікавить науковців, студентів, тих, хто досліджує історію свого роду. Поки що ентузіастам потрібна допомога.

Вінницька область.


Фото автора.


P.S. Коли матеріал підготували до друку, директр архіву Юрій Легун повідомив, що роботи з обладнання лабораторії ще не завершено. Стримує їх дефіцит коштів. 

 

Довідка

 

Дуст (ДДТ) — інсектицид, порошок, заборонений у багатьох країнах, в тому числі в Україні, бо накопичується в організмі людини і тварин і не виводиться звідти. Використовувався як ефективний засіб для боротьби з сараною, комарами, шкідниками бавовни, соєвих і бобових культур (про гризунів у Вікіпедії нічого не сказано).

 

Від редакції: у кого є змога і бажання допомогти волонтерам реалізувати незвичний проект, кошти можна перерахувати одним із таких способів:


Картка «ПриватБанку» 5168 7420 6221 0970, власник Фазульянов Сергій Валерійович (поповнення карткового рахунку).


WebMoney:


WMZ: Z312544025898,
WMU: U215028143715,
WMR: R352357137510.


Яндекс.Гроші: 410012411327293.


Для Росії карта «Сбербанка Росії»: 


5469 1000 1110 6201 ROMAN FAZULІANOV.


Для переказів через системи миттєвих переказів (WesternUnіon, Unіstreem і т. д.): Sergіі Fazulyanov, Vіnnytsya.

 

Історик Олександр Федоришен: «Неприємний кислуватий запах дусту відчувається у приміщенні, де зберігаються такі документи. Через деякий час починаєш чхати, а потім іще кілька днів кашляєш...»

 

Волонтери, які мають намір реалізувати проект переведення задустованих документів у електронний варіант.