Хто і як має підготувати дитину до навчання в школі? Чи є наступність між дошкільною та шкільною ланками освіти? Чи потрібно  перевіряти готовність дитини до систематичного навчання у початковій школі та як? Спробуємо поглянути на цю проблему з різних точок зору: з позиції дитини та її батьків, науковців і практиків, а також органів управління освітою.

Дитина як суб’єкт і об’єкт виховання. Перехід до школи кардинально змінює життя малюка: від необов’язкової до обов’язкової діяльності, від гри до систематичного навчання. Дитина має усвідомити зміну соціальних ролей: вона перестає бути дошкільням і стає школярем. Інколи у шестирічному віці дитина психологічно (або й фізично) ще не готова до школи, хоч і має сформовані спеціальні навички (виконання простих математичних обчислень, читання, письма тощо). Психологічна неготовність до систематичного навчання у початковій школі ускладнить процес її адаптації до нових умов, а отже, такому першачку доведеться докладати надмірних зусиль.
Батьки як суб’єкти впливу та замовники освітніх послуг. Батьки найчастіше свої зусилля скеровують на розвиток саме інтелектуальної сфери особистості дитини, приділяючи значно менше уваги мотиваційній, емоційно-вольовій, комунікативній сферам, спричиняючи таким чином певний дисбаланс у розвитку малюка. Це позначається і на його підготовці до школи.
«Якщо дитина не розкаже вірша, не вмітиме читати та рахувати, її не візьмуть до першого класу», — виправдовуються тата й мами. І вони мають підстави хвилюватися! Попри офіційну заборону проводити вступний контроль (тестування, випробування, співбесіди тощо), що має на меті встановити рівень відповідності підготовки дитини до школи (інструктивно-методичний лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-71 від 14.02.2015), майбутніх першачків примушують проходити «вступні іспити».
Дошкільний навчальний заклад як інституція, що забезпечує розвиток дитини. Підготовка до школи здійснюється протягом усього періоду перебування дитини у дитсадку, проте на останньому році (у старшій групі) ця діяльність інтенсифікується. Зміст та особливості навчання й виховання у ДНЗ визначаються державним стандартом (Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні) та чинними програмами. Визначено освітні лінії, за якими здійснюється розвиток (саморозвиток) вихованців: «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Мовлення дитини». Якщо малюк постійно відвідує садок, а вихователь у своїй роботі дотримується вимог Держстандарту, дитина отримає належну підготовку до школи. Згідно зі стандартом така підготовка має відповідати вимогам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дитини.
Загальноосвітня школа як інституція, що забезпечує подальше навчання. У згаданому листі МОН України роз’яснює: зарахування дітей до першого класу загальноосвітніх шкіл державної та комунальної форм власності, у тому числі ліцеїв, гімназій, колегіумів, коледжів, що містять у свій структурі школу І ступеня (початкову школу), здійснюється на безконкурсній основі. Прийом на конкурсних засадах (співбесіда) можливий лише у спецшколах (школах-інтернатах). Але й тут забороняється перевірка знань з математики, вмінь з читання і письма та іноземної мови. Мета співбесіди — пересвідчитися у достатності рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення спеціальних дисциплін відповідно до спеціалізації закладу.
Якщо загальноосвітня школа проводить таку діагностику (у будь-який спосіб), вона порушує вимоги затвердженого у Міністерстві освіти і науки України документа. Проте управлінські структури різного рівня фактично не контролюють його виконання.
Спробуємо розібратися: чому школи вдаються до цього? Мотив перший (гуманістичний): провести перевірку шкільної зрілості щонайменше за півроку до 1 вересня, аби батьки та вихователі могли звернути увагу на розвиток тих сфер особистості дитини, в яких є певна невідповідність віку. Мотив другий (егоїстичний): відібрати найбільш розвинених і підготовлених дітей. З такими легше працювати вчителеві; вони здатні показати кращі досягнення, підвищити рейтинг школи. Мотив третій (прагматичний): результати діагностики дитини є предметом торгів директора школи з батьками. Після того як вони називають суму фінансової допомоги, яку нададуть закладу, питання навчання дитини саме у цій школі вирішується.
Педагогічна наука як інституція, що відповідає за змістовне наповнення та організацію навчального процесу. Науковці (Т. Піроженко, С. Ладивір, Л. Тищук та ін.) вважають, що перевірка готовності до школи має бути. Вона виявить сформованість емоційних, когнітивних, вольових психічних процесів дитини. Підготовка дітей до школи, відповідно до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, передбачає їх фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток, готовність до взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які є фундаментальними для дошкільного дитинства та визначають і забезпечують адаптацію малюка до нового соціального статусу — школяра. Ставлення до вміння рахувати і особливо читати як основного показника готовності до школи —неоднозначне. Частина науковців не бачить крамоли у тому, що дитина навчиться читати ще у дитячому садку, решта не радить форсувати цей процес, хоча наполягає на психологічній, емоційній і пізнавальній складових розвитку.
Органи управління освітою як інституція, що висуває вимоги щодо педагогічного процесу та контролює їх виконання. Якщо запитати у працівників управлінь освіти різного рівня та методистів, чи проводять у нас іспити для майбутніх першачків, зазвичай вони це заперечуватимуть. Водночас тут завжди «підкажуть» батькам, як краще підготувати дитину до школи. Відповідні поради можна знайти на офіційних сайтах цих структур.
Отже, проаналізувавши ситуацію, що склалася із переходом дитини від перебування в дитячому садочку до навчання в школі, ми дійшли висновку: ніхто не заперечує існування в соціальній практиці процесу підготовки дитини до школи. Цей процес має певний результат і може бути перевірений на предмет відповідності вимогам. Можливо, замість того щоб забороняти «вступні тестування» чи заперечувати їх існування, варто розробити для них чіткі правила? Управлінці разом з науковцями мають визначити: хто має проводити таку перевірку (садок чи школа, педагог чи психолог), на основі яких діагностичних методик і в якій формі (гра, співбесіда, тестування чи вступне випробування), в присутності батьків чи без них, в індивідуальній чи груповій формі? Легалізація цього явища може позбавити дітей зайвих стресів та полегшити життя батькам.

Людмила ШЕЛЕСТОВА, провідний науковий співробітник Інституту обдарованої дитини НАПН України, кандидат педагогічних наук.

ДОВІДКОВО

Київ є рекордсменом за кількістю престижних шкіл. Третина всіх ліцеїстів та гімназистів України навчається у столиці. Початкову школу мають у своїй структурі 83% гімназій та 52% ліцеїв, але тільки деякі з них відверто зізнаються, що набирають першачків на конкурсних засадах.

 

 

Людмила ШЕЛЕСТОВА.

 

 

Першокласниця київської гімназії № 56 Поліна Донкова.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.