Практику відбору дітей для навчання в елітних державних закладах варто обмежити. Успіхи гімназистів і ліцеїстів під час складання ЗНО лише частково є наслідком високої якості викладання, вважають експерти центру CEDOS, які проаналізували нерівність навчальних досягнень в українських школах за результатами зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року.

 

Дослідження виявило розрив між знаннями випускників міських та сільських шкіл, а також звичайних і елітних. Ліцеї та гімназії під час ЗНО продемонстрували не лише вищий середній бал, а й набагато меншу, ніж у звичайних навчальних закладах, внутрішньошкільну нерівність. Про це йдеться в аналітичному звіті, оприлюдненому на сайті центру.


— Державна освітня політика може скоротити нерівності у навчальних результатах українських школярів, якщо більшу увагу буде приділено сільським школам та школам, які відстають за своїми показниками, — вважає експерт центру CEDOS Єгор Самохін. — Крім того, рекомендується заборонити селективність в елітних навчальних закладах, яка призводить до сегрегації на школи з відмінниками та школи з усіма іншими.


Якість середньої освіти в Україні бажає кращого. Про це свідчать результати тестування, які щороку оприлюднює Український центр оцінювання якості освіти. Під час останнього тестування 15 відсотків випускників завалили ЗНО із математики, хоча пороговий бал з цієї дисципліни був досить низьким — 9 із 62 можливих. З інших предметів ситуація не набагато краща, вважають у центрі.


У 2016 році вперше усі випускники середньої школи складали ЗНО не тільки з української мови та літератури, а й з математики чи історії України (на вибір абітурієнта), навіть якщо вони не планували вступати до ВНЗ. Тож до загальної статистики потрапили результати ЗНО усіх школярів, а не лише охочих вступити до вишу. 


З’ясувалося, що найкраще наші діти вивчили українську мову й літературу. За 200-бальною шкалою середній бал з української мови та літератури становив 145,5, а з математики — лише 138. У тестових балах (з урахуванням результатів учнів, які не подолали прохідний бар’єр) середня оцінка — 53,2 з української (максимальна — 104) та 21 з математики (максимальна — 63).
Відсоток учнів, які завалили ЗНО із солов’їної, був досить невеликим.


Водночас з математики результати були набагато гіршими. Багато учасників тестування отримали низький бал і ледь подолали прохідний бар’єр. Кількість відмінників була набагато меншою, ніж під час тестування з української мови.


Експерти виявили катастрофічний розрив між найкращими і найгіршими учнями (порівняли середній бал, який набрали десять відсотків найкращих учасників тестів і стільки само — найгірших). Під час тестування із солов’їної перші отримали в середньому уп’ятеро вищий бал, а під час тестування з математики — увосьмеро.


Істотно відрізнялися результати ЗНО залежно від типу населеного пункту, в якому навчалися випускники.


Випускники з міста мають кращі результати, ніж їхні однолітки із сільської місцевості, а учні елітних гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл зі ще більшим розривом випереджають учнів звичайних закладів. Зауважимо, що більшість гімназій та ліцеїв розташовані саме у містах. Але навіть якщо порівнювати між собою досягнення звичайних шкіл, перевага міської освіти над сільською є очевидною.


Як зазначають у своєму дослідженні експерти центру CEDOS, за 200-бальною шкалою середній бал міських випускників з української мови та літератури становить 149,3, сільських — 136,7; з математики — 141,2 і 129,4 відповідно. За тестовими балами (враховуючи тих, хто завалив тест, тобто набрав замало балів), різниця між міськими і сільськими вступниками сягає майже 13 балів з української мови та 6 балів з математики.


Ще більшою є нерівність навчальних досягнень випускників відповідно до типу школи. Елітні заклади мають середній бал з української мови 162 порівняно з 144 у звичайних школах (у тестових балах — 68,5 та 51 відповідно). З математики перевага аналогічна: 152 проти 136 за 200-бальною шкалою (29 та 20 тестових балів відповідно).


Звичайно, не в усьому можна звинувачувати школу. Експерти зазначають, що є незалежні від неї чинники — наприклад, статки родини, освіта та професія батьків випускників, і вони, найімовірніше, мають більший вплив на навчальні досягнення дітей, ніж школа. Чимало вступників готуються до ЗНО в компанії репетиторів, які коштують недешево і доступні не всім.


— Однак державна політика у сфері освіти має поліпшувати навчальні результати та скорочувати нерівності через підвищення якості викладання, компенсуючи вихідні нерівності через соціально-економічний статус учнів, — наголошує Єгор Самохін.


Попри значний розрив між середніми результатами звичайних та елітних шкіл, нерівність усередині шкіл все-таки вища, ніж нерівність між школами. У більшості наших шкіл, особливо звичайних, «нестатусних», можна знайти і відмінників, і трієчників. Це свідчить про те, що повного розподілу на школи з відмінниками і школи з трієчниками поки що, на щастя, не відбулося.


Нерівність у результатах тестування, зокрема залежно від місця проживання та типу школи, у якій навчався учасник ЗНО, є дуже істотною і свідчить про нездатність української системи середньої освіти надати якісні знання усім школярам. «Звісно, у будь-якій системі завжди буде певна нерівність — деякі учні просто більше обдаровані, ніж інші. Крім того, є чинники, на які може вплинути соціальна та економічна політика держави, а не освітня, — зазначає Єгор Самохін. — Тим не менш, якщо скорочення нерівностей зробити одним із пріоритетів освітньої політики України, значну частку розривів між балами випускників шкіл вдасться ліквідувати».


Тому під час оптимізації шкільної мережі в сільській місцевості потрібно зробити акцент не на економії коштів, а на підвищенні якості освіти. Вивільнені внаслідок закриття малокомплектних навчальних закладів ресурси потрібно направляти на підвищення кваліфікації вчителів та їхніх зарплат, придбання навчальних матеріалів та техніки. Крім того, варто подбати про наявність кваліфікованих вчителів-предметників і змінити ситуацію, коли через брак кадрів один і той самий педагог викладає п’ять непрофільних для нього предметів.


У містах потрібно обмежити відбір учнів для навчання в елітних державних закладах і запровадити електронний запис до школи із застосуванням лотереї у тому разі, коли охочих навчатися в ній більше, ніж наявних місць.

На думку експертів, батьки повинні мати можливість подати заяви одночасно до кількох шкіл, вказавши їх пріоритетність.


Основний секрет успіху елітних закладів полягає в тому, що до них у ранньому віці відбирають найкращих учнів. У гімназіях така «селекція» відбувається після четвертого класу, а у спеціалізованих школах дозволено відбір першачків. Це автоматично призводить до поляризації на «кращі» та «гірші» школи незалежно від того, чи набагато відрізняється у них якість викладання. Звичайні школи, з яких пішли відмінники, втрачають «лідерів», на яких могли орієнтуватися інші учні.


Пріоритетом має стати підтримка слабких закладів, а не додаткове стимулювання сильних, вважають експерти. Вони радять запровадити практику інституційного аудиту шкіл із поганими навчальними досягненнями. За його результатами можна буде виробити індивідуальний сценарій розв’язання проблем.