Досвід вітчизняного державотворення початку ХХ ст. відзначається на найвищому державному рівні.
В Інституті законодавства Верховної Ради України презентовано результати проведеної ним роботи з підготовки до визначного ювілею. У контексті практичного застосування кращих вітчизняних досягнень політико-правової думки, зокрема у сфері парламентаризму та законотворення, ще 2012 року інститутом було започатковано серію публікацій «Із першоджерел». Видано п’ять випусків матеріалів (у шести томах), у яких на основі газетних публікацій 1917—1921 рр., проектів нормативних актів та матеріалів їх обговорення висвітлено ключові проблеми українського державотворення, а також опубліковано чимало інших наукових праць та підготовлено низку дисертаційних досліджень.
Як зазначив директор установи, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко, на основі вивчення матеріалів сторічної давнини маємо широке поле для аналогій, які чітко простежуються в нинішніх умовах реформування суспільного та економічного життя держави. Так, місцеве самоврядування й підвищення спроможності територіальних громад цілком відповідає українській ментальності, свого часу воно було підтримане Центральною Радою, що закріплено у законодавчих актах та Конституції УНР 1918 р. Тогочасний досвід організації й реформування органів місцевого самоврядування, узагальнений в Інституті законодавства, покладено в основу двотомного видання «Демократія в самоврядуваннях», яке вже передано до друку.
Звичайно, наївно й неправильно щось сліпо копіювати, але є речі, які нині дуже актуальні. Наприклад, дзеркальне відображення проблем, пов’язаних із вживанням української мови, і навіть тих заходів, які пропонувалися тоді й пропонуються нині. Ідеться насамперед про систему законодавчих пропозицій у сфері функціонування державної та інших мов, які вносилися ще за часів Української Центральної Ради.
Директор Інституту історії НАН України, академік НАН України Валерій Смолій високо оцінив науковий доробок інституту. Відомий вчений привернув увагу до позитивного досвіду взаємодії парламенту й уряду УНР у справі законотворення. Так, попри істотні розбіжності між представниками політичних сил у Центральній Раді та Раді Народних Міністрів, саме тісна співпраця Центральної Ради й уряду дала змогу оперативно ухвалити низку нормативних актів щодо порядку розроблення та ухвалення законів, зокрема «Тимчасовий порядок розпублікування законів» й «Обіжник у справі законопроектів». Крім того, за словами доктора історичних наук Івана Мищака, ще 100 років тому при Українській Центральній Раді було запроваджено посаду державного секретаря, який мав здійснювати кодифікацію та контрасигнування законів, тим самим забезпечуючи взаємний контроль та баланс повноважень законодавчої і виконавчої гілок влади. До речі, тогочасні політики усвідомлювали необхідність залучення науковців до вироблення засад державної політики та аналізу ключових законопроектів. Відповідний досвід законотворчої діяльності узагальнено Інститутом законодавства та буде видано окремою книгою.
Член-кореспондент НАН України Володимир Шаповал наголосив, що актуальне нині завдання забезпечення зовнішньої підтримки України гостро стояло і в роки Української революції. Конкретним досягненням молодої держави стало визнання її незалежності багатьма країнами, а також офіційний візит гетьмана Павла Скоропадського до Берліна. Характерно, що ключові проблеми тогочасної України суголосні сучасним. Зокрема, у рамках візиту було досягнуто низки важливих домовленостей, зокрема, щодо посередництва Німеччини в переговорах із більшовицькою Росією, формування й оснащення української армії, приналежності Криму тощо.
Під час наради обговорювалися й питання економічної та соціальної політики українських урядів. Відзначалося, що навіть у скрутних умовах революції та воєнних дій на території України багато робилося для постачання населенню товарів першої необхідності, закупівлі за кордоном в обмін на продовольство машин та сільськогосподарської техніки, яких катастрофічно бракувало в Україні. Член-кореспондент НАН України Євген Бершеда звернув увагу на певні стереотипи щодо економічних угод між Україною та країнами Четверного союзу, зокрема, тотального та безплатного вивезення зерна, якого не вистачало для власних потреб. Водночас, за вимогою уряду Павла Скоропадського, до економічного договору між Українською Державою та центральними країнами було внесено норму, що 65% урожаю залишатиметься в Україні для власних потреб (що було цілком достатньо для внутрішнього споживання).
Інститут законодавства не лише продовжуватиме вивчення зазначеної проблематики, а й розширюватиме коло фахівців, долучених до дослідження Української революції. З цією метою учасниками наради запропоновано проведення конкурсу для молодих вчених на кращу наукову роботу з історії парламентаризму й державного будівництва періоду Української революції.
Інститут законодавства Верховної Ради України.
