Керченський суднобудівний завод «Залив», відомий ще з радянських часів, причому далеко за межами країни, що розпалася майже тридцять років тому, вважався раніше флагманом у будівництві великотоннажних суден, зокрема для освоєння Північного полюса. Тут будувалися суховантажі, потужні танкери, замовлення сипалися з усіх боків, останньою країною стала Голландія, для однієї з фірм якої на заводі виконали велике замовлення на будування корпусних суден.
Усе це було, як тепер прийнято казати в Криму, «у минулому та хорошому житті», тобто до подій лютого 2014 року, коли півострів «добровільно увійшов до складу Російської Федерації».
Нині галузь суднобудування в Криму переживає далеко не кращі часи. Практично зупинився Феодосійський завод «Море», що випускав пасажирські судна на підводних крилах, типу «Комета» і «Схід», а також військові на повітряній подушці «Зубр» і патрульні катери. Ще недавно звідси продукція поставлялася в ту ж Голландію, Індонезію, В’єтнам. Зараз верф зупинилася. Не краща ситуація й у Севастополі.
На «Заливе», який перейшов під юрисдикцію російської оборонки, зокрема Зеленодольського суднобудівного заводу, який розташований в Татарстані, про цивільні судна зараз не говорять взагалі. Тут закладаються судна для військових, зокрема для Чорноморського та Північного флотів.
Будівництво ведеться в обстановці підвищеної таємності. З відкритих джерел можна дізнатися лише про те, що нещодавно завод відвідав російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін, який відповідає за воєнно-промисловий комплекс, і брав участь у закладенні тут гідрографічного (а насправді розвідувального судна) для Чорноморського флоту.
Також таємно із Зеленодольська до Керчі були переведені недобудовані корпуси для двох секретних російських суден, які виконуватимуть завдання з мілітаризації Арктики. Як відомо, влада Росії приділяє проекту «Арктика» підвищену увагу, не бажаючи пускати туди жодну із країн, які претендують на розробку найбагатшого вуглеводнями шельфу Північного льодовитого океану.
Там розвертається зараз потужне угруповання російських військ, закладаються судна криголамного класу. А в Керчі добудовуватимуть судна-кабелеукладачі, які прокладатимуть по дну кабелі зв’язку між материком і численними островами й архіпелагами в полярних морях — місцях дислокації армійських і флотських підрозділів.
Кораблі, що одержали назви «Волга» і «Вятка», здатні не тільки укладати кабелі, а й робити їх ремонт при штормі до 5 балів і в складній льодовій обстановці. Їхня водотоннажність — 10 тисяч тонн, автономність плавання — 50 діб. Уважається, що судна такого класу не мають аналогів у світі.
Багато хто із аналітиків і політологів припускали, і зараз їх слова знаходять підтвердження, що Росія розглядала й розглядає Кримський півострів як непотоплюваний авіаносець. Тут розвиватимуть лише те, що необхідно для воєнних потреб. З цією метою будується федеральна траса «Таврида» від Керчі до Севастополя для кращого перекидання військ, для цих же цілей зводиться й міст через Керченську протоку, яка зв’яже Крим із Краснодарським краєм.
На півострові розгортаються новітні протиповітряні системи З-400, а також противокорабельні «Бастіон», артсистеми «Берег», поповнюється Чорноморський флот.
Російський ВПК (воєнно-промисловий комплекс) неохоче розміщає замовлення на кримських підприємствах, кому потрібна конкуренція? А ті крихти, які немов з панського стола скидають для Криму, дають змогу лише протриматися на плаву.
Цивільне суднобудування взагалі не звертає своєї уваги на Крим. Якщо раніше були закордонні замовлення, то зараз через санкції їх немає. Тому заводам «Море» і «Залив» ще довго не бачити на своїх стапелях колишні «Комети» чи ліхтеровози, танкери.
Одна з «Комет» сиротливо стоїть на території Феодосійського заводу (на знімку), має вигляд пасажирське судно так само, як і вся суднобудівна галузь Криму: вибиті ілюмінатори, облізлий корпус, який давно не бачив фарби, й пониклий вигляд.
Олександр ЗАХАРОВ.
Фото автора.
Крим.
