На Луганщину наукового співробітника Інституту археології НАН України Сергія Теліженка привели його наукові плани. У тих стародавніх поселеннях, де копав до 2013 року, він планував добути свіжі фрагменти кераміки. Молодий учений вивчає неоліт, енеоліт сходу України, а зараз і західної її частини, зокрема Волині. Сергій — луганчанин. До кінця березня 2014 року був співробітником Кримської філії Інституту археології в Сімферополі, але анексія внесла корективи в його долю. В окупованому Криму не залишився, хоча з ним було пов’язано багато проектів, і зараз працює в Києві.

Сергій Теліженко.

Фото автора.

Фрагменти розкопок.

Фото Сергія ТЕЛІЖЕНКА.

Дослідження на Луганщині Сергій проводив у трьох районах області й про кожен з них розповідає натхненно.
— По тих стародавніх поселеннях, де я копав до 2013 року, хочу провести невелике шурфування, щоб здобути «свіжі» фрагменти кераміки, а потім відправити фахівцям Великої Британії для вивчення, — розповідає він. — Зараз працюю на Старобільській стоянці, в районі П’ятої Купальні, на березі Айдару. Це найдавніша неолітична стоянка сходу України, де з’явилася перша кераміка. До цього жодної такої стоянки відомо не було. Є датовані 6 400 роком до н. е., але там ми знаходимо тільки кремнієвий інвентар, а тут уже є кераміка. Вона має усталену форму і вочевидь потрапила сюди звідкись.
Я добув певну частину матеріалу для проведення аналізу на наявність ліпідів — жирів від їжі, які залишилися на фрагментах стародавньої кераміки. Так, минули тисячоріччя, а жири зберігаються, і це не може не дивувати. За похованням людини — зубами і кістками — можна в принципі з’ясувати, чим вона харчувалася, а за керамікою досліджують жири, щоб дізнатися, що в стародавні часи готували. Скажімо, хто жив біля річки, харчувався молюсками й рибою. Наприклад, на південному заході Старобільська я виявив нове поселення біля Айдару з купкою мушель. Отже, тут населення харчувалося молюсками. А ще товкли мушлі для того, щоб додавати їх у глину при виготовленні керамічного посуду. Аналогічні стоянки знаходили й на річці Красній, на території сучасного Сватівського району.
Під Сватовим, до речі, теж знайдено стародавню стоянку сходу України. Вона датується 5 900 роком до нашої ери. Аналіз знайдених кісток і кераміки, проведений у лабораторії найстарішого в Швеції і в усій Скандинавії університету міста Уппсала, підтвердив цю дату. Стоянку виявили випадково громадські активісти, які проводили планування місцевості для створення скансену козацької слави. До честі цих людей (а такі випадки в Україні можна порахувати на пальцях), роботи було припинено, поки до Сватова не приїхав Сергій Теліженко й не почав дослідження.
Крім того, у Сватовому ще знайдено кераміку епохи бронзи. Але тут на Сергія чекало розчарування — жодних слідів поселення виявити там не вдалося. Пізніше з’ясувалося, що сорок років тому на цю гору тутешній батюшка завозив ґрунт, щоб поставити церкву. Ґрунт було завезено, тому шурфування не дало очікуваного результату.
Як ученого-археолога й луганчанина Сергія не може не хвилювати питання збереження археологічних об’єктів на території області. І причин для хвилювань багато.
Через воєнні дії Луганська область сьогодні опинилася на енергетичному острові. Для розв’язання проблеми намічено будівництво і введення в експлуатацію повітряної лінії електропередачі Кремінська-Ювілейна довжиною близько 26 км. Коридор цієї лінії вирішено провести двома районами — Попаснянським і Кремінським. Ці території відомі археологічними знахідками. Чи виникають проблеми в зв’язку з цим?
— Так, — каже Сергій. — Ми подивилися плани тих територій, де проводитимуться роботи, пройшлися по всіх точках траси й виявили, що в зону будівництва нової лінії електропередач потрапляють 16 археологічних об’єктів періоду від неоліту до середньовіччя. У районі Білогорівки Попаснянського району, наприклад, величезне хазарське середньовічне поселення вже частково зруйноване. У районі Березове, біля Лисичанська, знайдено кілька поселень епохи пізньої бронзи, можливо, 1300—1200 рр. до н. е. За вісім кілометрів на південь від Кремінної, у районі озер, знайдено багатошарове поселення епохи фінальної бронзи, а в самій Кремінній — ще два археологічні об’єкти. Поки що ми не можемо зрозуміти характер залягань, але, швидше за все, теж епоха бронзи. Це зовсім нові комплекси, їх треба вивчати.
Сергій вважає, що навіть коли лінія електропередач проходитиме за двадцять метрів від цих об’єктів, їх треба обов’язково обстежити, адже ця ділянка може бути використана будівельниками з технічною метою. Тут можуть вирити котлован чи розмістити важку техніку, поставити технічні приміщення. Одне слово, все, що може нашкодити й пошкодити.
— Те, що потрапляє у цей проміжок, ми попередньо наносимо на карту для повної картини й ухвалення рішень — або трасу відсунути, або змістити її убік, в обхід. Тільки-но владнають усі проблемні питання, почнемо працювати, — каже він.
На жаль, десятки пам’яток археології області є сьогодні під загрозою знищення через бойові дії. У 2015 році у складі міжнародної моніторингової групи Сергій брав участь у дослідженнях по Станично-Луганському, Новоайдарському й Попаснянському прифронтових районах. Вибірково взяли кілька відомих археологічних об’єктів для перевірки їх стану. Отже, в Попаснянському районі, на поселенні Занівське-1, відзначено вирву від влучення снаряда, поселення епохи енеоліту-бронзи, Капітанове Новоайдарського району, також постраждало від «градів». Сергій вважає, що знесені бойовиками кургани чи поселення можуть служити додатковим аргументом у майбутньому, під час подачі судового позову Росії.
У Попаснянському районі, поблизу Тошківки, і в Станично-Луганському районі курганні групи слугували для облаштування вогневих точок і бліндажів, адже кургани зазвичай розташовані на високих позначках, звідки зручно прострілювати територію. На жаль, військові ні з ким не погоджували свої розміщення. Із цієї причини зруйновано кургани біля Лисичанська.
Сергій вивчає неоліт, енеоліт сходу України, і всі розкопки, без винятку, для нього становлять інтерес. Наприклад, у який спосіб відбувався процес неолітизації на території сучасного Старобільського району?
— Ми знаємо, що на землях сучасної Ростовської області є стоянки, де в VII тисячоріччі до нашої ери утримувалася домашня худоба, — розповідає він. — Дослідження аналогічних стоянок у Луганській області показують зовсім інший рівень розвитку. В цей період тут не було ні домашньої худоби, ні кераміки. Тобто, населення у якийсь спосіб, може, по Дону, рухалося вверх. Куди саме — треба досліджувати. Те населення, яке рухалося з Нижнього Дону або південно-східного Приазов’я, у якийсь спосіб входило в контакт, а, можливо, і в конфлікт із місцевим населенням. Ми знайшли одне поховання в Кремінському районі (6 400 років до н. э). І в ньому виявлено останки жінки, посипані вохрою, а над її головою був покладений чужий череп. Тобто, вочевидь був якийсь конфлікт між пришлим населенням, у результаті чого, як ми припускаємо, комусь відтяли голову. Недалеко від цього поховання знайшли ще один череп. Зараз антропологічні матеріали проходять стадію досліджень.
Сергій спростовує усталену думку, що Луганщина — це Дике поле. Археологи знаходять поселення в будь-якому куточку області — у степовому, скелястому. 
В Лутугинському районі, де виходить Донецький кряж, знайдено стоянки кам’яного віку, убік Попаснянського району, де відкритий степ, — безліч курганів і поселень. Тут, до речі, виявлено й ставку хана епохи середньовіччя. Сьогодні вкрай необхідно виділяти кошти й вивчати історію краю.
— Зараз триває війна, а ми навіть не знаємо, що вже втратили. А втратили багато археологічних пам’яток — курганів, стоянок, поселень. Дуже важливо зафіксувати всі пам’ятки археології, внести дані в електронні реєстри. Як це, приміром, роблять у Сватівському районі.
На щастя, перспективу такої роботи вже намічено. Нещодавно підписано договір про наукове співробітництво між управлінням культури Луганської ОДА-ВЦА та Інститутом археології НАН України. Плановано провести інвентаризацію, виявити нові археологічні об’єкти, внести їх до державного електронного реєстру, скласти інтерактивну карту. Буде розширено й співробітництво з управлінням культури Сватівської райадміністрації. Сергій дуже розраховує, що за сватівчанами потягнуться й інші райони. Тож роботи попереду багато.

Павло ВОРОНЦОВ.

Луганська область.