22 січня в Україні відзначатимуть День Соборності.

Урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площi у Києві. 22 січня 1919 року.

Цей день не буде вихідним, але події, які відбулися сто років тому, — Українська революція, здобуття, але потім, на жаль, і втрата української держави через внутрішні чвари та протистояння — змушують усіх нас, від Львова до Донбасу, Криму та Полісся, незалежно від національності за походженням, культурних та релігійних традицій, мови, якою розмовляємо у побуті, — зупинитися, оглянутися і замислитися над уроками історії, і що робити далі, аби не втратити головне надбання — самостійну незалежну державу, в якій сам собі господар, а не маріонетка в чужих руках.

Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку з Західно-Українською Народною Республікою. 22 січня 1919 року.

Фото надано Інститутом національної пам’яті.

 

Перший курінь шостої бригади Української Галицької Армії. 17 листопада 1919 р.

Фото з сайту http://www.istpravda.com.ua

Саме тоді, у далекому буремному 1918-му, поняття Україна вперше за декілька століть перетворилося із суто географічного на політичне — Українська Народна Республіка була офіційно визнана рядом держав. Об’єднанню УНР та ЗУНР передувало підписання 22 січня 1918 року Четвертого Універсалу Центральної Ради, за яким Українська Народна Республіка була визнана суверенною і незалежною державою. Саме 22 січня 1919 року завершився процес об’єднання України. Тоді на Софійській площі Києва відбулася урочиста церемонія з нагоди возз’єднання УНР і ЗУНР. Перед багатотисячним натовпом проголосили постанову УНР та зачитали текст Універсалу Директорії із правами і свободами об’єднаних республік. І хоча українська держава тоді проіснувала зовсім недовго — ЗУНР лише до літа 1919 року, а ще через рік із політичної карти зникла й УНР — Акт Злуки УНР із ЗУНР мав велике історичне значення. Українці продемонстрували перед усім світом прагнення до незалежності, неподільність українських земель та солідарність свого народу.
На зорі Незалежності України у 1990 році з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки між Києвом і Львовом українці, взявшись за руки, знову утворили живий ланцюг єднання. Така традиція прижилася, та з року в рік вона повторюється в багатьох містах сучасної України. День Соборності став офіційним державним святом лише в 1999 році після підписання відповідного Указу Президента.
Ще з минулого року за участю Інституту національної пам’яті в Україні розроблено цілий план заходів із відзначення сторіччя Української революції та української державності до 2021 року. Зокрема, у Верховній Раді України вже створено Музей парламентаризму — постійно діючу, але змінну експозицію, де виставлено копії документів часів Київської Русі («Руська правда» Ярослава Мудрого»), Конституції Пилипа Орлика, IV Універсалу Центральної Ради, гравюри та фото про вітчизняний парламентаризм. Нещодавно Музею парламентаризму презентовано перші 25 томів 50-томного повного зібрання творів Михайла Грушевського (видавництво «Світ», Львів). В Україні планують відкрити пам’ятники та меморіальні дошки історичним діячам часів УНР та ЗУНР, провести низку наукових конференцій та виставок.
Багато урочистостей заплановано і власне на День Соборності 22 січня 2018 року. Зокрема, як повідомляє «Урядовий портал», в рамках всеукраїнської акції «Об’єднаймо Україну!» казначеї з усіх регіонів країни створили найдовший український прапор. Розпочалася акція до 26-ї річниці незалежності України та Дня Державного прапора України в Станиці Луганській. Відтоді спільне полотнище передавалося з області до області, доповнюючись прапорами територіальних одиниць. Завершиться акція 22 січня з’єднанням двох частин полотна зі Східної та Західної України між собою в єдиний український прапор довжиною понад один кілометр. А для його розгортання буде залучено більш як 700 осіб. Цю акцію планують внести до Книги рекордів України.
Наскільки актуальним нині є для сучасної України День Соборності? Які висновки та уроки маємо винести з історичних подій сторічної давнини? З таким запитанням ми звернулися до народних депутатів України.

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Оксана ЮРИНЕЦЬ, фракція Блоку Петра Порошенка:

— Із 2010 року, відколи я вперше стала депутатом Львівської обласної ради, це свято чи не найбільше відзначалося на державному рівні. Звісно, є День Незалежності, багато релігійних свят, але ця дата має довгу і тривалу історію — об’єднання західної та східної України. Більше того, період УНР та ЗУНР це був момент, коли і Конституція, й інші акти, які приймалися для тривалої діяльності цих республік, стали визначальними і для сучасної держави. Видатні постаті стояли біля джерел державності, творили відповідні законодавчі акти, мали честь і гідність. Скажімо, Кость Левицький, юрист, який діяв у цей період. (З листопада 1918 р. — голова Державного секретаріату ЗУНР, потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді ЗУНР. Засновник Національної Ради у Львові. — Ред.). Чи — Отто Ейхельман, (український громадсько-політичний діяч, правознавець, фахівець у сфері державного та міжнародного права. — Ред.), який написав найбільшу Конституцію за всі віки — понад 400 сторінок. Він — етнічний німець, котрий жив в Україні й вважав себе українцем, працював на розбудову Української Держави. І сьогодні маємо можливість у світлі тих трагічних подій, які тривають на сході України, говорити про те, що Україна знову потребує об’єднання. Зараз діє перша пілотна програма об’єднання двох областей — Львівщини та Луганщини — прийнята Львівською обласною радою, яка допомагає обміну між вчителями та молоддю. Скоро вирушить у путь вже одинадцятий агітпотяг «Труханівська Січ», започаткований Указом Президента України, котрий також об’єднує державу. Його наступний маршрут, котрий проляже через всю Україну, буде приурочений до ювілейної дати — пам’яті Героїв Крут. На мій погляд, те, що робимо за останні два роки — починаємо об’єднувати Схід і Захід, — це навіть те, що не робили останні 25 років. Факти сторічної історії сьогодні повторюються. І маємо розвивати цей шанс, знову даний нам історією, часом, Богом, щоб іще тоді поставлені завдання виконали сьогодні. І, напевно, не треба мати багато розуму, а треба мати волю, бажання об’єднатися. Можливо, ряд законопроектів, які сьогодні приймає парламент, також мають сприяти збереженню територіальної цілісності України, базуватися на працях, здобутках, розробках історичних постатей Української Держави. Хоча історія давала різні оцінки тим історичним діячам, але з часом можемо оцінити період — часів УНР та ЗУНР — як дуже визначний період української державності.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, фракція «Народний фронт»:

— Це свято, окрім того, що державне, ще й глибоко народне. Ще студентом я разом зі своїми друзями брав участь у «Ланцюзі Єдності», коли вперше День Соборності відзначався в Україні. Люди стали, взявшись за руки, від Львова до Києва, і тим самим показали, наскільки для них є важливою єдність і соборність України. Соборність — це свято, яке підтверджує, що українці живуть всюди — від Львова до Донецька і на інших територіях. Збереження єдиної соборної України важливе для кожного українця, бо є гарантом нашої Незалежності. Тому для мене — це одне з найбільших державних свят. Зараз є така ініціатива, коли молодь виходить на міст Патона у Києві, беручись за руки, символічно з’єднуючи правий та лівий береги Дніпра. Це громадське відзначення Дня Соборності, яке успадковує традицію ще з часів УНР. Цього року запланована ціла низка заходів, приурочених сторіччю української державності. І відзначення Дня Соборності — один із них. Тому цьогоріч це свято особливе.

Валерій ПИСАРЕНКО, депутатська група «Відродження»:

— Сучасна Україна нині переживає один із найтяжчих історичних моментів, і єдність — це найбільша цінність, яка сьогодні повинна об’єднати і звичайних людей, і парламентаріїв. Не знаю, чи змінять щось нові «акти злуки», але хотілось, щоби депутати своєю роботою показали, що Україна — єдина. Для цього потрібно поменше приймати тих нормативних актів, які роз’єднують країну, і подумати над тим, що країну об’єднує. І якщо на парламентському табло буде більше 300 голосів за законодавчі акти — то, певно, буде найбільший подарунок до такого свята.

Ігор ЛУЦЕНКО, фракція «Батьківщина»:

— Хоча в Україні нині тривіальна атмосфера — Росія захопила Крим і частину Донбасу, а також є загроза Мінська — що ми приймаємо політичні рішення в обмін на зменшення військового тиску, тобто щось змінюємо в державному устрою в обмін на те, що в нас перестануть стріляти. Цей принцип на сьогодні означає, що Польща, Угорщина, Румунія, як мінімум ці три країни, зрозуміли, що у них є шанс у випадку, якщо Україна і далі розвалюватиметься, також отримати частину території в гібридному чи навіть у прямому сенсі, якщо звісно, не дай Боже!) і надалі триватимуть акції з розвалу нашої держави. Тому День Соборності сьогодні — дуже актуальний день. У багатьох регіонах країни, десь із 2005 року, спостерігаються спроби Росії за гроші Росії культивувати сепаратизм, — закарпатський регіон, Буковина. І зараз мусимо всіма способами цьому протистояти, використовуючи історичний досвід та традиції державотворення.

Оксана КОРЧИНСЬКА, фракція Радикальної партії:

— На жаль, Україна досі не єдина, нас постійно розривають. Ну не поталанило нам із сусідом, але відзначати це свято треба. Хоча без державного вихідного. Бо у нас занадто багато вихідних. Коли країна воює, достатньо залишити лише декілька вихідних на великі релігійні свята — Різдво і Великдень (і, сподіваюсь, колись і наша країна матиме одне свято Різдва та Великодня), на День Незалежності та на Покрову — 14 жовтня, позаяк це день наших воїнів, захисників і добровольців. Решта свят є символічними. День Соборності — 22 січня — важливе свято. Добровольці та «Правий сектор» знову проведуть «Ланцюг єдності». Це свято повинне передусім відзначати громадянське суспільство, патріотичні організації. Сподіваюсь, що на державному рівні ще раз згадають про наших поранених бійців у госпіталях, бо здебільшого їх згадують та нагороджують тільки на свята.

Юрій ПАВЛЕНКО, фракція Опозиційного блоку:

— Це свято очевидно треба відзначати, бо це важливий день для історії України, день єднання країни, день, коли два політичні утворення об’єдналися в єдину Українську Народну Республіку. І ця подія не менш актуальна і сьогодні, через сто років. Одна з найбільших проблем сьогодення — цілісність і єдність країни. На жаль, те, що роз’єднує, що відрізняє країну, почало досить активно використовуватися опонентами і ворогами України як зовнішніми, так і внутрішніми. І на цих розбіжностях — різні погляди, різні історія, мова, почали зловживати та спекулювати, аби стравити українців ізсередини. На жаль, влада, яка, на мій погляд, мала би в своїй політиці максимально посилювати те, що єднає країну, часто своїми діями ще більш поглиблює ці розбіжності — і в частині мови, і в частині історичної пам’яті, і в частині поглядів на завтрашній день, щоденних потреб людей, як-от: робота, пенсії, медицина, освіта. На жаль, так звані реформи, які ухвалено, більше зіграли на роз’єднання нації, аніж на єднання. Свого часу, в 1990 році, «Ланцюг єднання» став одним із символом створення української сучасної держави. І сьогодні такий ланцюг єднання від Донбасу до Закарпаття, від Криму до Полісся є не менш актуальним.

Юліана ШЕВЧУК.

 

ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА:

— IV Універсал Центральної Ради датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами. Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: «за» — 39, «проти» — 4, «утрималось» — 6 осіб. У IV Універсалі Центральної Ради уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

(Із офіційного сайту Національного інституту пам’яті).

— Останнім конституційним актом УНР був проект Конституції Української держави Отто Ейхельмана, що значною мірою відповідає сучасним конституційним баченням українського суспільства. Цей документ містить 345 пунктів, а його особливістю є обґрунтування федерально-державного устрою України.

(Із «Вікіпедії» — Української вільної енциклопедії).