Наприкінці 2017 року відбувся конкурс на заміщення посади директора столичного Агентства з обслуговування театральної та концертної діяльності (це комунальне підприємство реорганізоване з відомої організації Київконцерт, а до того — з потужного гастрольно-концертного об’єднання Укрконцерт). Крісло директора агентства посіла Алла Демура (на знімку). Її досвід праці в культурі — понад півтора десятиліття. Серед найвідоміших проектів — незалежний Театр Єсіних, створений разом із продюсером, режисером та драматургом Олексієм Єсіним. Пропонуємо читачам «Голосу України» інтерв’ю з Аллою Демурою.

— Алло, як ви дізналися про конкурс?
— З перепосту у Фейсбуці. Вірю, що випадковості — невипадкові, довіряю інтуїції, й шосте чуття мене не підвело. Хоч я ніколи не працювала в бюджетній установі, діяльність агентства здалася мені близькою.
— Чому ви захотіли стати директором агентства?
— Я — киянка, а провела дитинство у театральних столицях СРСР — Таллінні та Москві. Для мене головною відмінністю міста від села є наявність театру. На жаль, сьогодні головним атрибутом Києва стає базар, у найгірших його виявах. Швидкість будівництва нових торгівельних центрів явно переважає будівництво нових театральних та концертних майданчиків.
А ось в Естонії існує безпосередній взаємозв’язок між культурним розвитком країни та економічним благополуччям людей. У маленькій країні, де живе 1 300 000 душ, щороку здійснюється 1 200 000 театральних візитів, відбувається 450 прем’єр. Держава підтримує 49 театрів, незалежно від форми власності. В Естонії є, а головне працює, дуже правильне законодавство.
У нас кажуть: люди не ходять до театрів, бо не мають грошей. Проте ця формула діє навпаки: ми бідні, бо не ходимо до театрів. Я впевнена: щойно рівень культури в кожному місті чи селі зросте, збільшуватимуться і доходи населення. За тим я і прийшла до агентства. Хоча офіційна версія, звичайно, забезпечувати духовні та культурні потреби киян (сміється).
— Скільки було заявок на конкурс?
— Шість. Для порівняння, на місце директора Київського крематорію претендували 17 душ, тобто втроє більше.
— У чому для вас унікальність агентства?
— В агентства — унікальні «дідусь» та «батько» — Укрконцерт і Київконцерт. Тут працювали легендарні Штепсель і Тарапунька, композитор Ігор Поклад, поет Юрій Рибчинський, інші славні люди. Отже, у нас — найкрутіші «культурні гени», і якщо їх пробудити та підтримати правильним менеджментом, відродиться унікальний культурний рух, якого бракує Києву.
— З якою програмою ви перемогли на конкурсі?
— Основною метою є всебічне реформування агентства та перетворення на ключового учасника театрально-концертної сфери Києва як івент-компанії, продюсера, організатора, прокатника, комунікаційного центру та безпосередньо творця культурних подій міста.
Протягом 2017 року агентство провело всього три акції. Це мало! Але не хочу критикувати попередників. Я схильна порівнювати лише особисті результати зі своїми власними.
— Що вам уже вдалося змінити?
— Відбулися деякі кадрові зміни. З агентства пішли випадкові люди, не націлені на результат. Нині готуємося до активної участі у конкурсах на проведення та організацію культурних подій міста у 2018 році. Окрім того, запланована ціла низка власних неординарних заходів, з якими киян знайомитимемо за допомогою розробленої нами системи анонсування подій. До цієї системи вирішили залучити головних конкурентів та опонентів культурного життя столиці — торговельні центри.
Посаду я обійняла лише наприкінці року. Щоб включити агентство до серйозних гравців муніципальної сфери культури 2018-го, довелося докласти неабияких зусиль. Насамперед керівництву Департаменту культури. Там не лише повірили в мене, а й допомогли агентству і місту отримати найсучасніше сценічне обладнання. Попереду — складні процедури тендерних закупівель та налагодження нового потужного напряму з обслуговування оpen air заходів під ключ.
— Кого вважаєте головними конкурентами агентства?
— Культурна сфера переживає глибоку кризу. Тому можу тільки вітати появу організацій, схожих на нашу. У нас однакові завдання. І проблеми також. Тому ми готові до співпраці з усіма організаціями з надання послуг у сфері культури. А головними нашими «ворогами» вважаю все, що перетворює місто на погане велике село — тотальний несмак, низький рівень якості культурних послуг, ототожнення культури винятково з ентертейментом, низький рівень фахової підготовки в концертно-театральній сфері в цілому, погано розвинену систему рецензій та критики, натомість, дуже добре розвинену систему «свій—чужий».
— Ви прийшли в агентство з Театру Єсіних. Це різний досвід?
— Може, й різний, але театр створювався з такою ж метою, з якою я прийшла працювати в колишній Київконцерт — робити городян багатшими.

Вікторія КОТЕНОК.