Прикарпаття — регіон, де найбільше збереглася звичаєва культура писанкарства

Напередодні Великодня у коломийському Музеї писанкового розпису надзвичайно людно. Тисячі шанувальників народного мистецтва з усіх куточків країни та з-за її меж навідуються сюди, щоб зануритися в писанковий дивосвіт. А ще — доторкнутися до вічності, відчути Божу присутність, відображену на шкаралупі яйця.

 

Планшет із писанок різних регіонів.

 

Музей писанкового розпису в Коломиї.

Цей єдиний у світі музей писанки є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. Тисячі писанок з усіх регіонів країни виконані в різних техніках на курячих, індичих, качиних, гусячих, страусових та навіть перепелиних яйцях. Писані воском, а ще — крапанки, дряпанки та з філігранним різьбленням на шкаралупі. Є також дерев’яні, скляні, порцелянові, металеві декоративні яйця.
— Великим дослідницьким полем для нас стають передвеликодні базари, — каже генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Ярослава Ткачук (на знімку).

— Якщо гуцульські писанки можемо віднайти найбільше в Косові та Кутах, то покутські — в Заболотові на Снятинщині. Науковці музею та наші колеги зі львівського музею етнографії Інституту народознавства Любов Горинь, Ірина Федів, Леся Федів, Віра Манько, завідувачка Музею писанкового розпису Оксана Ясінська вирушають туди в експедиції. Така зустріч із писанкарями дуже цінна: відстежуємо нові імена, напрями. Вишукуємо рідкісні візерунки чи нові тенденції. А вже опісля плануємо експедиції в ті села, звідки майстри та орнаментальні новинки.
Музей писанкового розпису в Коломиї — то будівля у формі яйця, фактично — найбільша писанка у світі. Збудований 2000 року, напередодні Х Міжнародного фестивалю Гуцульщини. Постав у дуже короткий термін, за три місяці. В нове приміщення перенесли експозицію зі старого музею, заснованого 1987-го на базі пам’ятки сакрального та архітектурного мистецтва — церкви Благовіщення. Опісля храм передали церковній громаді, тож постало питання власного приміщення. У розрізі всеукраїнської програми відродження малих міст архітектор Ігор Шумин створив образ музею, опрацювавши ідею коломийського художника-вітражиста Володимира Блащука. Тандем художників Мирослава Ясінського та Василя Андрушка, за концепцією Ярослави Ткачук, підтримала обласна влада в особі тодішнього голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка.
Новосілля дало поштовх дослідженню писанкарства, удосконалювався метод консервації яйця, яке не б’ється. Завдяки цьому зберігається орнаментальна мова писанки й цілісний вигляд.
Відкриття музею посприяло тому, що почали відновлювати традиції інших регіонів, де писанкарство занепало, а роботи зберігалися у фондах музеїв, як-от Олени Пчілки, Старжинських. Це дало поштовх для досліджень, публікацій. Унікальні збірки писанок стали брендом не лише Коломиї, а й Прикарпаття. Це той регіон, де найбільше збереглася звичаєва культура писанкарства. Були й скептики, котрі вважали музей марною й задорогою справою. Однак тут щороку буває до 250 тисяч туристів при 62-тисячному населені Коломиї. Музей писанкового розпису посів восьме місце в проекті «7 чудес України» за оригінальність. А торік отримав міжнародний сертифікат, увійшовши до переліку кращих музеїв світу за відгуками відвідувачів 70 країн.
Тематичні виставки музей проводив у багатьох державах Європи. Ярослава Ткачук розповідає, що основу експозицій завжди становлять писанки — їх перевозять спеціально виготовленими планшетами з писанок-копій з усіх регіонів. Навіть тих, що не входять до складу України — Кубані, Курської області Росії, польських Перемишлянщини та Надсяння (лемківських теренів).
Уперше колекції писанок із Коломиї побували за кордоном 2008 року на запрошення етнографічного музею в німецькому місті Ліндлар. Запланована на місяць виставка тривала впродовж чотирьох і зібрала відвідувачів-українців із близьких земель та навіть із Бельгії й Нідерландів. Колекцію там і залишили, і тепер німці щороку її виставляють.
Нині писанки з музею експонують в Українському домі Дюссельдорфа. Вони стали частиною української дипломатії. Такі заходи завжди збирають і представників різних національностей. Відбуваються паралельно різноманітні концерти, літературні читання, майстер-класи з писанкарства, відеопокази зі спогадами старожилів, як писанка живе в народі. Відвідувачам цікаві такі промо-ролики про Україну.
— З року в рік відчуваємо, як змінюється ставлення до нашої країни, — підсумовує Ярослава Ткачук. — Раніше нас сприймали як складову Росії, ми були русами, а тепер є чітке розуміння того, що є українці. Це гарний майданчик для зустрічей наших співвітчизників із різних міст, нагода відчути дух рідного Великодня. До нас долучаються священики, які провадять чин освячення писанок та інших атрибутів Великоднього кошика.
Перед світлим святом Воскресіння Христового Музей писанкового розпису відвідав глава уряду Володимир Гройсман. Візит відбувся у рамках робочої поїздки урядової делегації до Прикарпаття. Загалом у музеї побували перші особи держави, високоповажні гості з багатьох країн.
Нині музею вже затісно в приміщенні. Колекція писанок та декоративних яєць, яка налічує 12 тисяч екземплярів, щоразу поповнюється. Двічі на рік тут проводять поточні ремонти. Будівля потребує капітальних вливань. Сфера найбільшого у світі яйця набрала вологи. Тож мають намір розібрати споруду до основи, зробити нове перекриття.
У Коломиї 21 квітня відбудеться Міжнародний фестиваль писанки, під час якого колеги-етнографи з різних областей та країн візьмуть участь у науковій конференції. А наступного дня проведуть фестиваль веснянок та інших обрядових пісень і танців. Окремо даватимуть майстер-класи писанкарі з різних регіонів. Спільна ідея єднає.

Людмила СТРАЖНИК.
Фото автора.

Івано-Франківська область.

 

ДОВІДКОВО

До речі, у Коломиї зберігається найстаріша оригінальна писанка на яйці, датована XV століттям. Її знайшли львівські археологи під час розкопок. Розділений на чотири частини раритет вижив у водогоні. Це справжній восковий розпис на качиному яйці, прикрашеному найпопулярнішим орнаментальним елементом — безконечником. Писанку відновили й законсервували. На замовлення Краківського музею археології зробили копію. Торік її також представляли в Словаччині.
Найстарішим органічним яйцем вважається руська писанка, датована Х століттям. Вона зберігається в польському місті Ополє.