ПРАВИЛЬНО — НЕПРАВИЛЬНО
Спостерігаючи впродовж тривалого часу за творами сучасних письменників і текстами ЗМІ, помічаємо, що в них дуже часто використовують деякі слова з невластивими їм значеннями (або застарілими). Наприклад, у реченні «Парламентар прийшов, як завше, зі своєю свитою, з якою ходить скрізь, немов побоюючись людей» (сайт «Збруч») слово свита вжите з рідковживаним у сучасній українській літературній мові значенням «особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника». Передусім це повідомлення зрозуміють так: парламентар прийшов зі своїм верхнім одягом, адже свита — це для більшості носіїв «старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна». Порівняйте: «Я з захватом дивлюся на кремезну статуру дядька Євлантія, на його батіг, свиту, з повагою спостерігаю, як він вправно підганяє відпочилі, нагодовані конячки» (Б. Антоненко-Давидович). З огляду на це в повідомленні журналіста треба було використати іменник почет: «Парламентар прийшов, як завше, зі своїм почтом». У словниках української мови до Другої світової війни слово свита в значенні «почет» не засвідчене. Сучасна лексикографія подає лексему в щойно згаданому значенні з обмежувальною ремаркою, що вказує на рідковживаність одиниці.
Отже, потрібно розрізняти вживання слів почет «супровід» (Як почало сутеніти і король сів вечеряти зі своїм почтом, з’явився Олелько з обскубаною гускою і з писарем (Ю. Винничук) та свита «одяг» (Хороший, як Микитина свита навиворіт (народна приказка; тобто поганий). До речі, приказка, подана в заголовку етюду, означає: 1. «Той (те), що насправді гірше від когось (чого-небудь), хоч, на перший погляд, між порівнюваними об’єктами немає різниці»; 2. «Хтось (щось) зовсім інше, не те, що треба».
Дієслово відволікати (доконаний вид відволокти і відволікти) у літературній мові має основне значення «волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця»: Неначе не знаєте, що весною корівка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (М. Кропивницький); Трохи пальців їй не поламала мачуха, поки відірвала від калини, відволокла геть і останніми разами дорубала дерево... (Б. Грінченко); З криком великим аргеї, полеглих тіла відволікши, Рушили всі уперед (Іліада, пер. Бориса Тена). Це слово невиправдано часто (на шкоду іншим одиницям) використовують у значенні «відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь»: Тактика печенігів зводилася до того, щоб у напрузі тримати оборонців і тим самим відволікати їх увагу від свого справжнього наміру (Б. Лепкий); Вона завжди відволікала його від нормального плину життя (Ю. Логвин); Марта якнайсуворіше заборонила дочці відволікати дядька од роботи (В. Дрозд). Багато сучасних і давніших словників і посібників зі стилістики української мови радять не вживати дієслово відволікати в другому значенні, а натомість використовувати одиницю відвертати: Вона силувалася відвернути думки від його (нього. — О. C.) і від цілої тої справи, хотіла отрястися з них (О. Кобилянська); Імператор був радий нагоді відвернути увагу від того, що сталося, прийомом послів, віддався церемонії з незвичною для нього ретельністю і, сказати б, запопадливістю (П. Загребельний); Але інші клопоти відвернули його, й він одразу ж забув ту прикрість (І. Білик).
Правильне вживання дієслова відвертати в переносному значенні легко запам’ятати як частину «парного звороту»: увагу привертаємо, а отже, і відвертаємо (не відволікаємо). Усе просто!
Олександр СКОПНЕНКО,
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник,
заступник директора з наукової роботи
Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.
