Незважаючи на те, що державник, палкий патріот рідного краю, дипломат, меценат гетьман Іван Мазепа, який власним коштом відновив Троїцьку надбрамну церкву і Успенський собор, звів Церкву всіх святих над Економічною брамою і кам’яні мури в Києво-Печерський лаврі, кам’яну дзвіницю святої Софії, навколо якої поставив мури, збудував іще кілька десятків храмів та монастирів і за якого розпочалося економічне відродження українських земель, піднесення освіти, культури й науки, — одна з найяскравіших постатей у нашій історії, ми не знаємо, який він мав вигляд. Після союзу гетьмана, що став на захист української державності, зі шведським королем Карлом XII і битви під Полтавою у 1708 році, у якій союзні війська поступилися російській армії, Петро I примусив місцеблюстителя патріаршого престолу у Москві Стефана Яворського проголосити всупереч канонам анафему Мазепі, а всі його портрети і герби знищити. Нині маємо тільки прижиттєві гравюри, як та, що виконана для журналу «Die Europaische Fama» (Leipzig, 1706 р.), та парсуни, намальовані за літературними описами чи спогадами сучасників. За спогадами можна створити художній образ, але ніяк не історичний портрет. Даниїл Крман описував гетьмана так: «Муж літами понад сімдесят, з суворим обличчям, зложеним на козацький звичай», а Жан Балюз зазначав: «Володар Мазепа уже поважного віку, на якихось десять літ старший від мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, й їздець з нього знаменитий». Тож славетний гетьман і на гривневій банкноті, і в музеях, і на меморіальних дошках різний — він то схожий на Богдана Хмельницького, то на середньовічного лицаря в обладунках, то на вусаня з творів Куліша чи Тараса Шевченка.

Доктор історичних наук Тарас Чухліб,
дослідник Сергій Павленко,
професор Дмитро Степовик,
художниця, авторка серії козацьких портретів Наталія Павлусенко
під час прес-конференції.

Майже тридцять років знадобилося журналісту й історику, автору багатьох книг про Івана Мазепу, про його добу й оточення Сергію Павленку з Чернігова, щоб знайти у Києво-Печерській лаврі прижиттєві зображення гетьмана, який був біля державного керма 22 роки. І не одне, а цілих дванадцять! Загалом в архіві дослідника 36 таких зображень, 25 знайдено ним самим. Про своє відкриття Сергій Павленко повідомив на прес-конференції, що відбулася в Укрінформі.
— В Україні XVII—XVIII століть була поширена практика малювання ктиторів храмів та членів їхніх родин на іконах, — каже Сергій Павленко, — не оминув цієї честі й славетний Мазепа.
А прославився керманич держави не лише тим, що провадив успішну економічну й міжнародну політику, а й підтримкою церкви. Під його безпосереднім наглядом та за фінансової допомоги було збудовано і реставровано 43 церковні споруди — це Микільський собор у Києві, церкви Живоначальної Трійці, святого Миколая й Воскресенська у Батурині, собор Вознесіння Господнього Бахмацького монастиря, Успенська церква у Глухові й багато інших. За роки його правління соратниками Мазепи, козацькою старшиною в Україні було зведено понад 200 храмів.
— Церковні ієрархи старалися віддячити керманичу Гетьманщини за його постійну турботу, грошові пожертви, тож не один храм прикрашали його зображення, — зазначає дослідник. — Зокрема, й інтер’єр Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Попри репресивні заходи царського уряду після 1709 року, анафемування гетьмана, частина його іконографії у церквах і соборах все ж збереглася до нашого часу.
Це пов’язано з тим, що церковні ієрархи, попри царські заборони, шанували пам’ять про видатного благодійника і вдавали, що забули чи не знають, кому присвячені ті чи інші образи, — продовжує Сергій Павленко. — До того ж основний масив таких художніх творів був написаний у 1690-х роках, на них Мазепа був молодшим, ніж у 1708—1709 роках.
Історик припускає, що зображення Мазепи у Троїцькій збереглися ще й тому, що це була церква больничного монастиря, і вона не завжди була відкритою для вільного відвідування. А самі зображення розміщувалися всередині брами досить високо, аби парафіяни могли довго споглядати, а тим більше визначати, хто ж саме на цих розписах.
Думку дослідника поділяє і відомий учений, доктор філософії, доктор мистецтвознавства і доктор богословських наук Дмитро Степовик, який узяв участь у прес-конференції.
— Іконографія Івана Мазепи посідає таке само значне місце, як і іконографія Богдана Хмельницького, — каже науковець. — Цих двох діячів шанували, їм присвячували панегірики, літературні твори, картини. В народі казали, що від Богдана до Івана не було гетьмана. І хоч не канонізованих осіб зображати на іконах не можна було, цього правила часто не дотримувалися. Тож на іконах XVII століття бачимо не лише Богдана Хмельницького, а й полковників, членів родин козацької старшини. Митці й після анафеми продовжували малювати Мазепу, бо він був визначною людиною.
Сергій Павленко зазначає, що Івана Мазепу найчастіше зображували в образі Іоана Предтечі. Він каже, що відшукати обличчя гетьмана серед тисяч інших зображень було дуже непросто. Лики з ікон він зіставляв з уже відомими гравюрами Івана Степановича. Це допомогло розшифрувати розписи XVII ст. в Троїцькій надбрамній церкві — «Лик святих праотців», «Лик святих пророків» та інші.
То яким же постає перед нами Іван Мазепа? Щонайперше, на думку Сергія Павленка, в образі Іоана Воїна, зображеного на іконі 1691 року «Преподобний Варлаам Хутинський, святий мученик Іоан Воїн та преподобний Варлаам Печерський».
— Ця ікона, в центрі якої Іоан Воїн, підтверджує тісний зв’язок між тогочасними провідними діячами Гетьманщини, їхній спільний вплив словом, мовою, владою та зброєю на духовне і повсякденне життя народу, — каже Сергій Павленко. — Іоан Воїн у правій руці тримає видовжений хрест, наче булаву чи меч, у лівій — пальмову гілку, символ слави і перемоги. Ліворуч від гетьмана-лицаря бачимо митрополита Варлаама Ясинського (його образ практично такий же, як на копії портрета тієї доби), а праворуч, імовірно, архімандрит Києво-Печерської лаври Мелетій Вуяхевич, до листопада 1690-го генеральний суддя в уряді Мазепи.
Сергій Павленко зазначає, що знайшов зображення гетьмана в композиції Нікейського собору, в літургійній сцені, серед пророків тощо.
— У правій частині «Літургійної сцени» Троїцької надбрамної зображено мирян, які спостерігають за обрядом, — каже дослідник. — Частина з них одягнена в жупани й українські свитки. Але це не просто парафіяни. На передньому плані, поблизу колони, вгадується гетьман Мазепа. Ліворуч від нього — племінниця Маріанна, праворуч — названа донька Марія. Другим ліворуч у композиції художник зобразив Андрія Войнаровського (небіж і спадкоємець Мазепи по материнській лінії. — Авт.).
А ось у композиції «Лик святих пророків», на думку Сергія Павленка, першим у другому ряду постає пророк у червоному тюрбані, який дуже нагадує гетьмана, змальованого у хроніці мазепинського канцеляриста, відомого літописця Самійла Величка. Серед пророків і свояк правителя Гетьманщини Костянтин Мокієвський, який активно займався церковним будівництвом у Києві й Вишгороді, седнівський сотник Криштоф Фридрикевич, що належав до кола найближчих родичів володаря булави, гетьманів зять Василь Громико, одружений із Марією, дочкою від першого шлюбу дружини Івана Мазепи, та інші важливі персони. Обличчя пророків дуже індивідуалізовані, що й дає змогу їх ідентифікувати.
— Іван Мазепа існує в історичній пам’яті в різних іпостасях, зокрема і в іпостасі народного героя, який підняв повстання проти російського царя за незалежну Україну, — каже доктор історичних наук Тарас Чухліб. — Маючи великі статки, він без вагань виступив проти Петра I. Незважаючи на свій вік, узяв шаблю і пішов воювати.
— Схоже на те, що свого часу керівництво лаври, якій Мазепа жертвував багато грошей (на Успенський собор 20 500 дукатів, золоту чашу з Євангелієм у золотій оправі за 2 400 дукатів, золоту митру за 3 000 дукатів, срібний свічник за 2 000 імперіалів, а на зведення мурів навколо лаври було витрачено фактично річний бюджет Гетьманщини — один мільйон золотих!), аби догодити гетьману та його найближчому оточенню, дало вказівку малярам зробити образи святих подібними до конкретних реальних людей, — наголошує дослідник.
Одинадцять із презентованих зображень гетьмана відомий мазепознавець знайшов у Троїцькій надбрамній церкві.

Світлана ЧОРНА.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.