У головній будівлі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. Вавилова урочисто відкрили оновлений музей. Його першими відвідувачами стали учасники всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої дослідженням родючості наших чорноземів. Гості були вражені багатством експозиції, наповненої автентикою. Надто з урахуванням того факту, що йдеться про минувшину й сьогодення саме тієї установи, яка стала «матір’ю» вітчизняної аграрної науки.
Любов Кавалір біля робочого місця Миколи Вавилова.
Фото автора.
Її в листопаді 1884 року за ініціативою місцевого товариства сільського господарства започаткували як Полтавське дослідне поле. Останнє ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття гуртувало довкола себе найвідоміших учених або майбутніх світил, які починали тут свій шлях у велику науку. Матеріальні свідчення їхньої діяльності також представлено в музеї. Разом із напрацюваннями сотень менш відомих науковців, співробітників станції, котрі навіть у часи найбільшої скрути виводили нові сорти сільгоспкультур, дбали про підвищення родючості земель і захист урожаю від шкідників.
Музейна експозиція була тут і раніше. Однак вона конче потребувала фахової систематизації зібраних матеріалів, оновлення й увиразнення засобів їх представлення відвідувачам. Не кажучи вже про те, що через брак місця частина унікальних експонатів залишалася в іншому приміщенні на так званому Старому Хуторі, з якого, власне, й починалося Полтавське дослідне поле. Там, звісно, набагато важче було забезпечити охорону й належне зберігання раритетів. Тепер усі вони зосереджені в одному місці. Задля цього у будівлі дослідної станції під музей відвели ще одну, вже третю кімнату.
Першу екскурсію в оновленому музеї провели директор станції Андрій Кохан, науковий співробітник відділу селекції Любов Кавалір і багаторічна працівниця установи, фахівець-генетик Таміла Пєстова, котра навіть на пенсії докладає неабияких зусиль до популяризації експозиції. Про окремі експонати вони розповіли докладніше. І показали, скажімо, зібрану понад 100 років тому відомим ентомологом Миколою Курдюмовим колекцію комах-шкідників сільськогосподарських культур, яка налічує понад 30 тисяч (!) експонатів. Деякі з них за це століття взагалі зникли або зникають як види, тож наукова цінність колекції невпинно зростає.
Зрештою, вже ніхто й ніколи не відтворить деінде і не «клонує» представленого тут розрізу-моноліту ґрунту заввишки понад три з половиною метри, відібраного на Полтавському дослідному полі 1888 року науковою експедицією, якою видатний учений-ґрунтознавець Василь Докучаєв керував особисто. Практично унікальною є й карта ґрунтів Полтавської губернії, видана за кошти земства 1893 року. Провідником колективу творців згаданої мапи також був Докучаєв, а серед її укладачів значиться його учень, майбутній геніальний учений, перший президент Української академії наук Володимир Вернадський.
З особливим душевним трепетом підходили перші відвідувачі оновленого музею до відтвореного з автентичних меблів і такого само приладдя й обладнання робочого місця ще одного генія, піонера вітчизняної генетики й «батька» сучасної наукової селекції Миколи Вавилова. Раніше все те стояло у будинку на Старому Хуторі, де на початку минулого століття він, тодішній студент сільськогосподарського інституту, котрий проходив практику на Полтавському дослідному полі, виконував свої практичні дослідження. Справжньою перлиною експозиції залишається і книга з його автографом.
До речі, бібліотека дослідної станції налічує понад 71 тисячу примірників і також наповнена багатьма раритетними старовинними виданнями. Власне, вона стала першою публічною аграрною науковою книгозбірнею нашої держави. Не лише фахівців зацікавлюють представлені в експозиції давні сільськогосподарські знаряддя та прилади і пристосування для наукових досліджень. Частину з них працівники станції виготовляли власноруч. Зокрема, шафу-камеру зі штучним кліматом для спостережень за шкідниками сільгоспкультур.
А ще тут можна побачити і один з перших протруювачів насіння, й допотопний «чарівний ліхтар» для перегляду слайдів, і «прадідівські» мікроскопи та інші підручні засоби, якими користувалися не одне покоління дослідників. Загалом у музеї зберігаються понад шість тисяч експонатів. Фонди цієї скарбниці минувшини постійно поповнюються. Після оновлення музею йому присвоєно почесне звання народного.
Полтава.
