Цей дитячий письменник з Іршави щоразу дивує. Нова книжка «Тайстра казок» — яскраве тому підтвердження. Очевидно, що у душі Василя Шкірі — доброї натури чоловіка — нуртує потужний креативний вулкан. І щоб його хоч трохи приборкати, автор виливає творчу магму на папір у вигляді нової казки чи п’єси. Схоже, автор книжки впевнено закріпився на гойдалці між джерелами фольклору і породжених сучасністю тем. І цілеспрямовано торує шлях до широкої читацької аудиторії.
Його книжка «Тайстра казок» складається з трьох розділів.
У першому — дев’ять казочок, у другому — дві повісті-казки, у третьому — соціально-побутова драма про історію кохання на три дії. Автор дуже добре знається на народній творчості, щедро сипле прислів’ями та приказками, органічно вплітаючи їх у канву тексту. Здається, що ці народні вислови у Василя Шкірі ніколи не закінчаться!
Цікава деталь. У першому розділі у всіх дев’яти казках головними героями є Ведмедик та Зайчик. Перший уособлює силу, витривалість, повільність, мудрість. Другий — боягузтво, непевність. Це подається як вічна боротьба протилежних начал.
Василь Шкіря легко поєднує традиційну казкову основу з реаліями сьогодення. Герої його творів запросто користуються мобілкою, пультом, електрошокером, відеокамерою, залюбки носять адідасівські кросівки тощо. Та й живуть вони на його рідній Іршавщині. Автор понад три з половиною десятиліття віддав улюбленій журналістській роботі в Іршавській районній газеті «Нове життя». Отож доводилося зустрічатися з багатьма людьми, потрапляти в різні ситуації. Це своєрідно відбилося в його казках.
У порівняно невеликій казці «Пригоди Ведмедика» автор уміло жонглює цілою низкою гострих тем і проблем. Тут ідеться про заселення багатіями зони відпочинку в Іршаві, функціонування секонд-хенду, роботу сміттєзвалища та фірми «Еко-Ір» зі словацькими інвестиціями, яка повинна займатись утилізацією сміття, занепад Іршавської заготконтори, несанкціонований обмін валюти на ринку, який, мабуть, кришується за хабарі, продаж крадених ялинок на автостанції, зубожіння молокозаводу тощо.
Пильне око допитливого казкаря дослідило багато чого актуального, і певним чином він трансформує це у творі.
Оригінально Василь Шкіря взявся за тему осуду графоманства. В казці «В очі співає, а позаочі лає» зображений Ведмідь, якому кортіло слави. Він писав вірші! Але так і не став відомим. Бо над словом треба наполегливо працювати, а не просто молоти язиком що завгодно. Хто-хто, а Шкіря це добре знає!
Є над чим замислитись і в казці «Чому Зайчика називають Побігайчиком?» Вона для дітей. Але в основі лежить серйозна мораль: головне в житті — не втрачати самобутності, бути впевненим у власних силах, не боятися відстоювати свою точку зору. А тим часом ситуація, описана у творі, вельми нагадує наші політичні реалії, де завжди багато «побігайчиків-перебіжчиків».
А в драмі «Привертень» наявний елемент містики. Щоб повернути собі кохану, Іван шукає квітку-привертень, або гронянку. У пошуках йому допомагає професор Василь Комендар. До речі, це реальний колишній професор Ужгородського університету.
Насамкінець — про ілюстрації. «Тайстру казок» оформила майстер своєї справи Ольга Ладижець. У її роботі є мрійливість і доброта. Їй притаманний самобутній стиль, пронизаний і закарпатськими мотивами.
Іршава
Закарпатської області.
