Школа має бути територією цілковитої безпеки, бо чого варті знання, коли їх здобувають із ризиком для здоров’я чи навіть життя дитини? Сюжетів на цю тривожну тему сьогодні вистачає на будь-якому телеканалі.
Можливо, саме через це (і завдяки тому, що з них не взяли жодної копійки) сумські батьки активно підтримали міську програму «Автоматизація муніципальних телекомунікаційних систем на 2017—2019 роки».
Систему спостереження — у кожну школу
Документом передбачено, що до кінця нинішнього року сто відсотків сумських шкіл будуть обладнані системами відеоспостереження. На сьогодні відеокамери встановили у двадцять одному навчальному закладі, залишилося це зробити лише у шести. Міському бюджету Сум придбання та встановлення електронного обладнання стало в 1,6 мільйона гривень, ще якісь гроші витрачатимуться на його обслуговування.
За словами начальника управління освіти і науки міськвиконкому Антоніни Данильченко, перспективу повсюдної «прозорості» попередньо обговорили з батьками, адже без їхньої згоди здійснювати відеонагляд за дітьми не можна. Батьківські збори відбулися у кожній школі. Міський голова Олександр Лисенко вважає, що шкільна освіта в Сумах організовується за європейськими стандартами, бо безпека дітей для місцевої влади — понад усе. Зрештою, не лише дітей. Майже в кожній школі у певні періоди працюють виборчі дільниці, і відеокамери їм також не завадять.
Відеонагляд у навчальних закладах обласного центру організовано по-різному. У Сумському НВК № 10 встановлено вісім відеокамер — на поверхах та на входах і виходах з будівлі. Картинки з відеокамер виводяться на монітор, який стоїть на робочому столі чергового вахтера.
— Це зручно і під час уроків, і на перервах, але особливо — у нічну пору, бо значно полегшує працю сторожів, — каже директор школи Нінель Купреєва. — Але про якісь конкретні підсумки говорити поки що зарано: відеосистеми нам встановили лише чотири місяці тому. Вже зараз можна однозначно сказати, що це сьогодні — вимога часу, той шлях, яким рухається весь цивілізований світ.
Сумська загальноосвітня школа № 18 долучилася до програми понад рік тому.
— Я ухвалив рішення встановити відеокамери по периметру нашої будівлі, — ділиться директор закладу Олександр Серпенінов. — Вони є на входах до школи, до шкільної їдальні і так далі — за кожними дверима ведеться відеоспостереження. Завжди можна побачити, хто й коли заходив і хто виходив. Всередині школи, на поверхах чи у класах відеокамер немає.
З батьків не взяли жодної копійки
Вісімнадцята школа — найбільша в Сумах, тут навчаються більш як тисяча дітей. Це, за словами Олександра Серпенінова, представники 19 національностей, а ще нещодавно тут навчалися діти 26 національностей. Вісімнадцята школа довго залишалася єдиною російськомовною в Сумах, тому сюди влаштовували дітей переселенці та емігранти з інших держав і регіонів України. Нині ця школа україномовна, але майже всі учні залишилися. Їхню безпеку охороняють дев’ять відеокамер. Як і Нінель Купреєва, Олександр Серпенінов стверджує: з батьків на відеообладнання не взяли жодної копійки.
— Біля школи написано, що за нею ведеться відеоспостереження, — продовжує директор. — Уже це її захищає: мало хто наважиться на щось нехороше, знаючи, що його можуть записати. Принаймні протягом останнього року у нас не сталося жодного неприємного інциденту. А раніше такі випадки траплялися. То там кудись залізли, то там щось розтрощили чи побились між собою...
На відміну від десятої школи, у вісімнадцятій охоронці за сигналами із камер не стежать. Відео передається на монітори комунального підприємства міськради «Інфосервіс». Воно співпрацює з поліцією та інформує правоохоронців у випадках, коли їхнє втручання необхідне. Але, наголошує директор КП «Інфосервіс» Олена Дяговець, поліції передають лише записи зі шкільних відеокамер зовнішнього спостереження. Про такий режим співпраці домовилися поліція та профільне управління міськвиконкому.
Батьки школярів, хоч і підтримали ідею обладнати навчальні заклади відеосистемами, оцінюють цю технологію по-різному.
— Жодна відеокамера не замінить фахового і відповідального вчителя, — вважає сумчанка Лариса Романівна. Вона багато років пропрацювала у галузі освіти, а зараз водить до школи онука та іноді бере участь у батьківських зборах. Своє прізвище просить у газеті не називати. — Ось зараз багато говорять про булінг. Коли ми працювали, нічого такого не було! Хоч не було і відеокамер, які стежили за школярами. Вчителі повинні більше працювати з дітьми, чергувати у школах, а не перекладати ці обов’язки на монітори. Дітей треба виховувати, аби вони не виявляли жорстокості один до одного, бо булінг нерідко відбувається далеко за межами школи, де відеокамери цього не бачать.
Сумська область.
