На відкритті Музею-кімнати Олеся Гончара в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка: директор Інституту філології — Григорій Семенюк, дружина Олеся Гончара — Валентина Гончар, ректор КНУ імені Тараса Шевченка — Леонід Губерський та президент Малої академії наук — Станіслав Довгий, а також письменники, науковці, громадські, культурні та освітні діячі.

КНУ імені Тараса Шевченка — 185

Філологія є невід’ємною частиною гуманітаристики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і її історія веде відлік від моменту створення цього освітньо-наукового закладу, тобто з 1834 року. Тоді філологічний підрозділ перебував у складі філософського факультету, а далі тривалий час іменувався історико-філологічним. Інститут філології в його теперішньому вигляді є спадкоємцем величезних надбань і продовжувачем традицій, сформованих в університеті упродовж багатьох десятиліть.

У різні роки на філологічній ниві Шевченкового університету працювали такі відомі вчені та майстри слова, як М. Максимович, М. Костомаров, П. Житецький, М. Драгоманов, В. Перетц, А. Кримський, Л. Булаховський, О. Білецький, А. Білецький, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський, Ю. Жлуктенко, І. Кучеренко та десятки інших видатних філологів.

У єдності сила

Головна ідея створення інституту на основі окремих філологічних підрозділів — забезпечити в університеті Шевченка комплексний розвиток національної філології, об’єднавши українську, слов’янську, західноєвропейську і східну філології в одну науково-освітню інституцію. Переформування й укрупнення відбулося 12 листопада 2001 року шляхом об’єднання філологічного факультету, факультету іноземної філології та відділення сходознавства в єдиний інститут!

Нині студенти тут вивчають 30 мов! Це не тільки найпоширеніші у світі англійська, китайська, іспанська, німецька, французька, а й багато інших мов — від класичних греки й латини до рідкісних, а то й екзотичних в’єтнамської, гінді, індонезійської, корейської, нідерландської, перської, португальської, шведської. Здійснюється фахова підготовка з низки слов’янських мов: білоруської, болгарської, польської, сербської, словенської, хорватської, чеської, а також із мов національних меншин України: кримськотатарської, російської, гагаузької, азербайджанської. Інститут проводить набір на такі унікальні освітні програми, як фольклористика, літературна творчість, прикладна лінгвістика, класична філологія, зарубіжна література. Частина з названих програм існує тільки в нашому університеті!

Сьогодні, після об’єднання філології в один потужний науково-освітній підрозділ, добре видно, які це дає переваги! Інститут філології став тим осередком української духовності, де готують фахівців на рівні світових стандартів, де бережуть та розвивають звичаї і традиції національної культури та освіти, де відбуваються засвоєння та примноження інтелектуальних і мистецьких надбань усієї цивілізації.

Після створення Інституту філології вдалося концептуально змінити підхід до вивчення філології — від роздрібненого і відокремленого до комплексного й порівняльного. Західноєвропейські, слов’янські, близькосхідні, далекосхідні, класичні мови та літератури об’єднано в один цілісний навчальний і дослідницький простір. При цьому єднальною ланкою для всього розмаїття мов, літератур, культур і світоглядів є українська мова і література та українська культура. Це основний принцип: кожен з напрямів іноземної філології вивчається з паралельним поглибленням знання української мови і засвоєнням здобутків вітчизняної філології. Водночас україністи і славісти упродовж навчання мають змогу ґрунтовно оволодіти однією чи декількома іноземними мовами, ознайомитися зі світовими тенденціями розвитку літератури і культури. В умовах інституту забезпечити такі можливості стало і легше, і дешевше для бюджету країни.

В інституті запроваджено подвійні, а то й потрійні спеціалізації: білоруська і українська мови та літератури плюс англійська мова, прикладна лінгвістика та англійська мова, літературна творчість та українська мова і література, фольклористика, українська мова і література та іноземна мова тощо. Це відчутно збільшило конкурентоспроможність наших освітніх програм, з року в рік у нас зростає кількість заяв вступників, а конкурс на окремі спеціалізації сягає 60—70 осіб на місце. А найголовніше — наші випускники з таким набором спеціалізацій мають значно кращі шанси на ринку праці.

Ще однією ознакою сучасної доби є те, що освіта й дослідницька діяльність подолали геополітичні кордони. За останні роки в університеті значно пожвавилися міждержавні та міжкультурні контакти, обміни студентами для «включеного» навчання, спільні дослідницькі програми. Академічна мобільність стала повсякденною практикою для наших студентів. Приємно відзначити, що філологи в цих процесах беруть найактивнішу участь і наші студенти проходять кількатижневі та семестрові мовні стажування в десятках університетів світу — від Іспанії до Єгипту, Китаю та Японії.

За час існування інституту в ньому сформувався особливий психологічний клімат і у професорсько-викладацькому, і в студентському середовищі. Спільними конференціями, академічними дискусіями, фестивалями, форумами, майстер-класами, літературно-мистецькими зустрічами створено атмосферу взаємозбагачення, наукової допитливості, поваги до іншої культури. Основою цих відносин є академічна доброчесність, яка виховується і плекається від курсу до курсу, від випуску до випуску і є чи не найбільшим надбанням колективу, а заодно показником його зрілості та єдності.

Цифри і факти

У структурі Інституту філології 24 кафедри, 22 мовно-інформаційні центри, 11 навчально-наукових лабораторій і відділів, інформаційно-обчислювальний сектор.

Сьогодні в інституті працюють 527 викладачів. Із них 2 члени-кореспонденти НАН України, 66 професорів, 231 доцент, 240 викладачів і асистентів, 18 викладачів-іноземців як носіїв мов вивчення.

У нас навчаються 3100 студентів денної і 150 — заочної форм навчання. Готуємо понад 130 іноземних студентів та стажистів із 16 країн.

Нині інститут готує 80 аспірантів, 12 докторантів і здобувачів, серед них є й молоді науковці з Китаю, Іраку, Туреччини.

Про потужну наукову діяльність інституту свідчать такі показники: тільки за останній рік тут видано 27 монографій, 13 підручників, 66 навчальних посібників, 2 словники, 932 наукові статті, з них 607 — у фахових виданнях в Україні і за кордоном, 150 — у світових наукометричних базах SCOPUS, Web of Science, Index Copernicus тощо.

В інституті працюють 6 спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій, видаються 18 наукових збірників. За час існування закладу на його радах захищено понад 900 кандидатських дисертацій та майже 130 докторських.

Укладено понад 65 угод про співпрацю з профільними факультетами й інститутами провідних університетів світу. В Інституті філології діють міжуніверситетські профільні програми академічних обмінів Erasmus +, що фінансуються Європейським Союзом. Щороку приблизно 60 студентів та 30 викладачів відвідують університети ЄС у рамках програми Erasmus +. Це такі країни, як Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Іспанія, Італія, Кіпр, Німеччина, Польща, Угорщина, Франція. Сфери академічної співпраці: лінгвістика, переклад, літературний процес, культурологічні аспекти. Розвивається співпраця і з закордонними та міжнародними організаціями: з Асоціацією французьких викладачів вищої школи IFFO-RME, з Міжнародною федерацією викладачів французької мови FIPF (Париж), з Франкофонною асоціацією дружби та зв’язків AFAL (Париж), з турецькою організацією ТІКА, з турецькою програмою академічних обмінів МEVLANA, з Інститутом імені Юнуса Емре (Туреччина), зі Спілкою турецьких бізнесменів в Україні, з японським гігантом світового ринку — компанією Mitsubishi-Corporation, із корейським урядом, з Інститутом Гете в Україні та багатьма іншими науково-освітніми і комерційними структурами. За час існування однієї лише кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії було отримано закордонних урядових і комерційних грантів на загальну суму понад 1 мільйон доларів США. За ці кошти було створено і облаштовано 4 лабораторії вивчення східних мов і японський мовно-інформаційний центр, а також підготовлено низку підручників, хрестоматій і навчальних посібників.

Останнім часом в Інституті філології запроваджено магістерські освітні програми з іноземними мовами викладання. Це «Англомовна комунікація та переклад», «Германістика. Міжкультурний менеджмент та переклад», «Франкофонні студії та переклад», «Іспанська філологія та англійська мова: комунікація, інтерпретація та переклад». Окрім того, профільні дисципліни інших спеціалізацій західного, східного та слов’янського напрямів викладаються іноземними мовами.

Уже три роки поспіль здійснюється набір на перший курс бакалавратури на англомовну програму «Англійська філологія і переклад». Це привабило студентів-іноземців: уперше набрано групу іноземних студентів за ОС «бакалавр», які вивчатимуть англійську філологію. Викладання всіх профільних дисциплін у рамках цієї програми відбувається англійською мовою. На цю освітню програму тепер найвищий конкурс серед абітурієнтів.

Для потреб інституту керівництво університету виділило 2 базові гуртожитки на 1300 місць.

Заклад активно розвивається. У 2019 році ми оголосили набір на 37 бакалаврських і на 36 магістерських освітніх програм.

Успіхи університетської філології помічені й відзначені у світі: у 2019 році в 9-му виданні Предметного рейтингу QS (QS World University Ranking by subject). Київський національний університет імені Тараса Шевченка представлений у 4 предметних рейтингах серед найкращих університетів світу. В освітній галузі «сучасні мови» університет, зокрема Інститут філології, посів місце в діапазоні 150—200. Це найвищий показник, який коли-небудь виборював КНУ і українські ЗВО загалом!

Але втримувати такі показники непросто! Ми щоразу намагаємося переконувати освітянське керівництво, що підготовка бакалаврів і магістрів філології, особливо з екзотичних, а іноді й унікальних мов (в’єтнамська, гагаузька, кримськотатарська, гінді, індонезійська, перська, старогрецька, японська) має свою специфіку. Набір на ці мови потрібно захищати, виходячи з потреб країни, а не з суто ринкового попиту. І до викладачів цих мов теж не можна підходити з тими нормами академічного розрахунку, які застосовуються до інших педагогів.

Виклики сьогодення

Високий рівень підготовки наших бакалаврів відкриває їм шлях до магістратури за кордоном. Такою є ознака часу, але своїх найкраще підготовлених бакалаврів ми б хотіли бачити в Україні, на наших магістерських програмах, а не за кордоном. Ось тут і перший виклик — запропонувати таке наповнення освітніх програм і бакалаврського, і магістерського ступеня, щоб студенти мали змогу здобути якісну освіту вдома. Нині потрібно боротися за кожного студента, бо це наше майбутнє. Мається на увазі не лише інститут, а й країна в цілому.

Другим викликом є невпинний і стрімкий розвиток нових освітніх технологій. В умовах інформаційного перенасичення зростає роль викладача як інтелектуальної особистості, носія наукового і фахового досвіду. Сьогодні освітня сфера трансформується в бік дистанційного навчання, збільшується частка самостійної підготовки студента. З одного боку, це зручно. А з другого — академічна університетська освіта у своїй основі має живе спілкування викладача і студента. До речі, з викладацького складу ніхто не знімав відповідальності не лише за науково-професійне, а й за морально-етичне формування майбутнього фахівця. Тут міститься ще один виклик — виховний. У контексті новітніх суспільних збурень, в умовах агресивної політики ззовні ми мусимо надавати особливого значення не тільки таким складникам університетської підготовки, як академічна доброчесність і фахова компетентність, а й виховувати патріотизм, національну гідність і громадянську свідомість студента. А дистанційно цього не забезпечиш.

Пріоритетні напрями діяльності

Умовою існування закладу освіти в наш час є невпинне вдосконалення навчального процесу. Тут мається на увазі не тільки поточна дисципліна і якість роботи, а й розроблення і впровадження оригінальних освітніх програм та спеціалізацій, які б задовольняли нові потреби часу, наближали здобувача освіти до потенційного працедавця, до місця його майбутньої фахової діяльності. Ці програми мають бути практично зорієнтованими і конкурентними з тими, які пропонують закордонні університети, інакше нам не вдасться втримати своїх студентів. Так, цього року інститут запропонував нову бакалаврську програму «Українська та англійська мови: переклад і редагування», на якій здійснюватиметься підготовка лінгвістів із фаховим знанням і англійської, і української мови для бізнесової, суспільно-політичної та інформаційної сфер діяльності.

Другий пріоритет — висококваліфіковані кадри. Тут уже йшлося про нашу специфіку і не потрібно когось переконувати в тому, що викладач іноземної мови провідного університету країни мусить мати досвід живого спілкування з носіями цієї мови. Для цього потрібно бувати за кордоном. Ми намагаємося всіляко сприяти такій практиці і створюємо умови для самовдосконалення викладачів, особливо молодшого віку, але тут потрібна і відповідна державна політика. Економлячи на викладачах, ми програємо в якості освіти, а цього допускати не можна.

Третій напрям — виховний — полягає в гуманітаризації або в «олюдненні» освітнього процесу. Ми маємо добре розуміти, що готуємо наукові та освітні кадри для свого народу, для своєї країни. Нині у вищій освіті, на наш погляд, дещо недооцінена роль рідної мови. У багатьох вишах українська мова має статус факультативної дисципліни, предмета, який студент вивчає за власним вибором. Це наче й демократично, але недалекоглядно, бо мова, як жоден інший чинник, має об’єднавчу і державотворчу функцію. А хіба не ці процеси на часі? Поряд із концепцією вивчення іноземних мов, яка з ініціативи ректора Л. Губерського успішно реалізується в університеті з 2009 року, для нас є вкрай важливим громадянським і професійним обов’язком забезпечувати належний рівень мовної підготовки не тільки майбутніх філологів, а й фахівців інших напрямів. Це необхідно також і для формування української термінології в різних галузях знань та розвитку українськомовного наукового й освітнього простору. Вивчення української мови включає в себе і літературну освіту. Адже література — це мистецтво слова. Найголовніша функція літератури, поряд із пізнавальною (бо це й історія, і географія, і антропологія, етика, політологія тощо) — виховна. Саме література сприяє формуванню в людини почуття добра, людяності, співпереживання, гуманізму і любові до праці. Українська література та переклади світової літератури українською мовою були головною рушійною силою життя, джерелом існування бездержавного народу і продовжують слугувати державотворчій ідеї сьогодні. Тож наші кафедри української мови і літератури нині активно працюють над втіленням такої концепції. Знання фізики, географії, математики, економіки роблять зі студента освічену людину і фахівця, тоді як українська мова, рідна література, історія України виховують у ньому громадянина і патріота.

У Біблії стверджується, що Слово (Логос) було на початку і в основі всього сущого, отже, і споріднена з цим поняттям наука — філологія — це любов до Слова, до відображення і формування в ньому наших думок, почуттів і наших уявлень про світ, до вивчення його таємниць і невичерпної сили та глибини. Бережімо цю любов у своїх серцях, будьмо їй вірними і вона обов’язково зробить наше життя змістовнішим!

Директор Інституту філології, заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Григорій СЕМЕНЮК.