Стенд України.
Фото автора.
Основна тема нинішнього заходу «Пам’ять і спогади». У ньому взяли участь чеські видавництва та гості з 25 країн. Основний гість — країни Латинської Америки із одним спільним стендом.
Директор ярмарку Радован Ауер сказав, що цього року кількість відвідувачів перетнула межу 50 тисяч.
Виставковий комплекс – Виставиште, де проходила книжкова ярмарка
Україна також долучилася до книжкового форуму. Раніше цим переймалися українці Чехії за свої кошти. Цього року — Посольство України у Чеській Республіці.
Чеський журналіст Ян Кужник і Тетяна Окопна
Тетяна Окопна, перший секретар Посольства України у Чеській Республіці, розповіла, що на ярмарку вирішили представити український авангард, який є одним з головних напрямів культурної дипломатії МЗС України. До участі запросили видавництво «Темпора» з серією книг «Наші 20-ті». Кураторка серії Ярина Цимбал прочитала тут лекцію. Стенди оформила дизайнерка Олена Старинчук. Загалом на українському стенді можна було побачити книги одинадцяти наших видавництв. Художниці Анна Сарвіра та Катерина Сад представили й українську книжкову ілюстрацію, а також прочитали лекції.
Головними гостями з України стали Оксана Забужко та Сергій Жадан. Оксана Забужко презентувала книгу спогадів українського дисидента Леоніда Плюща чеською мовою зі своєю передмовою. Також цього року Україну вперше запросили взяти участь у фестивалі «Європейська ніч літератури». Уривок з роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» читала чеська акторка українського походження Мар’яна Козак. Дійство відбувалося вночі на даху модерністської вілли початку 20-го століття.
Сергій Жадан презентував чеський переклад свого роману «Депеш мод». Цікавість відвідувачів була надзвичайною.
Найбільше на ярмарку, звісно, було видавництв країни-господаря. Чехія — нація читачів, вона у першій десятці країн за кількістю проданих книжок, хоч населення в ній становить 10 мільйонів.
Наприклад, мою увагу привернула велика серія книг про всі регіони Чехії, сфотографовані з повітря — «Чехія з неба». Уявляю, яка красива Україна з повітря і як це можна було би видати в нас.
Російський стенд був невеликий. Домінантна частина літератури — про «Побєду» у Другій світовій війні. Дивишся на книжковий ряд і здається, що це найбільше досягнення Росії за останні 70 років, і те єдине, чим вона може пишатися.
Говоримо з господаркою стенду. Вона розповідає, що книги не продаються, лише для показу. А потім питає: «А откуда вы так хорошо говорите по-русски?»
— К сожалению, я ваш братский народ, — відповідаю з посмішкою.
— Вот не начинайте этого хоть здесь! — сказала вона якось роздратовано. На цьому й розійшлися.
Тетяна Окопна, українська дипломатка і за сумісництвом господарка нашого стенду, говорить, що люди постійно підходять і цікавляться українською літературою — і чехи, і земляки, яких тут вдосталь.
До стенду саме підійшов чоловік і захотів купити книгу Уласа Самчука «Волинь». Володимир Кравець родом з України, з Івано-Франківщини. Розповів, що працює в Празі будівельником. 4-5 місяців тут, потім — місяць удома. Питаю, чому ж в Україні не купите цю книгу? «Та я хочу вже тут і зараз читати. Вдома ніколи по магазинах ходити».
Володимир Кравець
Ян Максим’юк — журналіст білоруської редакції Радіо Свобода в Празі купує дві фундаментальні книги Ігоря Померанцева — свого колеги, ведучого радіожурналу «Поверх бар’єрів» на Радіо Свобода. Каже: про те, що тут є ці книги, видані в Україні, йому розповіли колеги. Ми знайомимося. Даю свою візитівку «Голосу України» Яну. «О, я знаю вашу газету, — каже Ян. — Давніше я працював перекладачем у американському посольстві в Варшаві, і мені доводилося перекладати статті з вашого видання».
Ян Максим’юк.
Культурна дипломатія має свій успіх, і це потрібно продовжувати. Наостанок додам, що всі заходи фінансує МЗС України.
Фото - Олександр Клименко
