Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай — червону тінь 
калини
На чорних водах — тінь її шукай.
Бо — горстка нас. 
Малесенька щопта
Лише для молитов 
і сподівання.
Усім нам смерть 
судилася зарання,
Бо калинова кров — 
така ж густа,
Така ж крута, як 
кров у наших жилах.
У сивій завірюсі 
голосінь
Ці грона болю, що 
падуть в глибінь,
На нас своїм 
безсмертям 
окошились.