Чекіст, «творець червоного терору» на Поділлі чи видатний вчений-історик, перший ректор Київського університету? Максимовичів два, ще й з однаковим іменем — Михайло. На честь кого з них назвали вулицю?

— Змінити назву вулиці Максимовича варто хоча б на спомин про тих вінничан, яких цей чекістський кат відправив на розстріл.

— Ви про якого Максимовича запитуєте? — перше, що чув у відповідь автор публікації, коли з’ясовував ситуацію з перейменуванням вулиці Максимовича на... Максимовича.

Мої співрозмовники, серед яких були, зокрема, члени колишньої робочої групи з декомунізації, мимоволі наштовхували на роздуми про те, що назва сприймається неоднозначно.

Виявили безпам’ятство

— Раніше вулиця справді носила ім’я колишнього чекіста, — уточнив секретар згаданої робочої групи з декомунізації Олександр Федоришен. — Тепер її перейменували. Це вже вулиця імені відомого історика, етнографа, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича.

— Тільки як людям пояснити таке перейменування без перейменування? — запитує Володимир Лазаренко (на знімку), керівник відділу українознавства Вінницької академії неперервної освіти (ВАНО). — Члени комісії із декомунізації пішли найпростішим шляхом. Стару назву залишили, а тепер усіх переконують, що це не той Максимович, про якого ви думаєте. Насправді влада виявила безпам’ятство до земляків, яких жорстокий чекіст Максимович відправляв на розстріли. Маскувати його під іншу постать, м’яко кажучи, не зовсім правильно. Це самообман, панове. Вкрай поганий приклад для молодого покоління.

На думку Лазаренка, назву треба змінювати. Зробити це ніколи не пізно.

«Бути на цьому» — означало розстріляти

Щоб розповісти, хто такий Максимович, Володимир Лазаренко надав копії архівних документів. Висловив вдячність працівнику Вінницького обласного архіву кандидату історичних наук Костянтину Завальнюку за допомогу у пошуку документів, що проливають світло на особу, про яку йдеться. — Максимовича називали одним із творців системи червоного терору на Поділлі, — розповідає Лазаренко. — Він, голова колегії надзвичайних слідчих Подільського ГубЧК, ставив на особових справах заарештованих українців кодові слова «Бути на цьому». Його підлеглі знали, що вони означають. Таку людину виводили на розстріл. Так більшовики встановлювали радянську владу у нашому місті. Максимовичу, народженому у Грузії, відвели роль ката.

Він підписував смертні вироки.

Архівний документ (серпень 1919-го):

— Люде-звірі, вбивали збройною рукою беззбройних політичних супротивників, не взяли на себе навіть святого обов’язку викопувати могили; трупи просто скидали у ями лісу Грохольського і засипали зверху землею.

Голодні собаки, що блукали в лісі, легко виривали трупи і розтягали тіла, які ще не розклалися. Ось один серед жахливих малюнків. Труп, присипаний землею, а від нього стирчать ноги, ступні яких об’їли собаки, а також хребтовий стовп, з долинною челюстю; горлова частина голови зовсім відсутня.

— Так більшовики розправлялися з представниками української демократичної інтелігенції у нашому місті, — розповідає Володимир Лазаренко. — Таких прикладів в архівах багато.

— Наді мною знущалися так, як тільки можуть знущатися звірі, — виступ одного з очевидців на суді у справі Максимовича.

Помилування від Петлюри

У серпні 1919-го більшовиків вибила з Вінниці армія Української Народної Республіки (УНР). Під час відступу Максимович потрапив у полон, сталося це за 20 кілометрів від міста. Суд над ним відбувався у Вінниці.

Під враженням від жахливих фактів, що їх наводили свідки, навіть суддя не зумів стримати емоцій.

— Люди ви чи шакали? — вигукнув він після виступу одного з очевидців. — Я вас запитую, підсудний!

В обласному архіві без купюр представлена справа судового засідання з обвинувачення Максимовича. Викладений текст не для людей зі слабкими нервами.

Як зазначено у матеріалах, Максимовича звинуватили у причетності до партії, що знищувала Україну. «Обіймаючи відповідальну посаду, відправляв заарештованих на муки і розстріл» — фрагмент із судового рішення. Підсудний визнав свою вину. Не заперечував проти звинувачення в тому, що вже під час відступу більшовиків із Вінниці підписав наказ про передачу всіх заарештованих на розстріл.

Суд визнав винним Максимовича і засудив його до страти через розстріл. Однак чекісту вдалося уникнути покарання.

— Від смерті ката врятував отаман Українського війська Симон Петлюра, — розповідає Володимир Лазаренко. — Отримати помилування після стількох злочинів!.. Таке непросто уявити. Але це історичний факт. Петлюра надзвичайно шанував молоді сім’ї. Всіляко підтримував їх. Максимович був повінчаний. Можливо, саме це стало причиною помилування. Однак уже в грудні того ж року він загинув від кулі денікінців.

Назву змінили без обгрунтування

Громадський діяч Руслан Зелінський звернувся до міськради із запитом надати документи, що свідчать про обґрунтування назви вулиці Максимовича. Просив також надати копію документа, на підставі якого вулиця отримала свою назву. Надійшла відповідь.

1967-й, 26 жовтня, виконком міськради депутатів трудящих прийняв рішення «Про перейменування вулиць». Тоді саме виповнилося 50 років ленінській революції, яку називали Великою жовтневою соціалістичною. З нагоди такої дати вулиця Транспортна стала називатися Максимовича.

— У документі тодішня влада чітко означила, про якого Максимовича йдеться, — каже Руслан Зелінський. — Записано, що зроблено це на спомин про члена президії Подільського губвиконкому, голову колегії надзвичайних слідчих з розслідування злодіянь експлуататорських класів, члена колегії Подільського ГубЧК Михайла Максимовича. Також зазначається, коли він потрапив у полон і коли був розстріляний.

А ось як трактує зміну назви нинішня влада.

— У рішенні № 333 від 24.06.2016 р. «Про затвердження переліку назв вулиць, проспектів, провулків, проїздів, площ Вінниці» не зазначено трактування (обґрунтування) назви вулиці Максимовича.

— Так записано у відповіді, що надійшла на мою адресу з міськради18.01.2019 р., — уточнює Руслан Зелінський.

Коментар

Олександр ФЕДОРИШЕН (на знімку), історик, секретар робочої групи з декомунізації:

— У місті залишилося приблизно десять назв вулиць, які можна було зберегти, змінивши їхнє трактування, — каже Федоришен. — Тобто йдеться про перейменування без перейменування. Це передбачено Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».

Робоча група рекомендувала міській владі затвердити оновлене обгрунтування назви вулиці Максимовича відповідними нормативно-правовими актами. Наскільки мені відомо, це зроблено, якщо не помиляюся, навесні нинішнього року. Загалом робоча група припинила свою діяльність ще у 2016-му після виконання покладених на неї функцій.

Вінниця.