14 лютого у Львівському театрі імені Марії Заньковецької відбудеться святкова академія з нагоди ювілеїв народних артистів України Таїсії Литвиненко та Федора Стригуна. Акція приурочена не так до днів народження, як до особливої дати в житті артистів: 50 років тому вони прийшли на львівську сцену, отже, удвох віддали їй ціле століття!
Імена Федора Миколайовича Стригуна і Таїсії Йосипівни Литвиненко відомі не лише театрознавцям і мистецькій інтелігенції, а й пересічним глядачам. Вистави, в яких працюють ці артисти, й досі викликають неймовірний сплеск емоцій і бурхливі овації.
Ця акторська пара — люди, які все життя віддали театру та одне одному. Писатиму про них від себе. Знаю їх ще зі свого раннього дитинства, бо моя мама з юності захоплювалась їхньою творчістю і цю любов до театру передала мені, за що я їй безмежно вдячний. Як це не дивно, але від того часу мене, як більшість дітей, чомусь не цікавив театр ляльок, а хотілося йти у Великий (як я його вже тоді називав).
А полюбив я цей Великий театр від першої ж побаченої там вистави. Ні, то була не казка, а цілком доросла річ — комедія Ярослава Стельмаха «Коханий нелюб» («Кохання в стилі бароко»), що й досі залишається моєю улюбленою (прикро, що віднедавна вона зникла з афіші, хоча завжди збирала повні зали й дарувала нам чудові емоції). Секрет успіху полягав насамперед у чудовій постановці, яку здійснив Федір Стригун. Пізніше я бачив цю п’єсу в інших театрах України й переконався, що постановки, кращої від нашої, просто не було. У Федора Миколайовича було все прекрасно підібрано: актори, чудові костюми, чарівні декорації, красива музика. Все це зробило комедію неповторною. Тут я познайомився з магічною акторською майстерністю Таїсії Йосипівни, яка грала Мамку. Хоча роль і не головна, проте у виконанні Литвиненко вона була воістину королівською! Я переглядав комедію багато разів і завжди знаходив у ній щось нове.
Відтоді театр став невід’ємною частиною мого життя. Часто відвідую його, передивився практично всі вистави, деякі — не раз. І все це завдяки таким хорошим акторам, як Федір Стригун і Таїсія Литвиненко.
Багато написано і сказано про життєвий і творчий шлях цих митців. Хочу зупинитися на їхньому творчому доробку останніх років. У Федора Миколайовича — це роль Зенона у виставі «У. Б. Н.» («Український буржуазний націоналіст»), де він надзвичайно майстерно передав образ чесного політика і свідомого громадянина, яких, на жаль, так не вистачає нині. А для Таїсії Йосипівни не існує «рядових» вистав і ролей, щоразу вона вносить в образ щось нове, особливе, дуже любить імпровізувати на сцені і вміє це робити надзвичайно майстерно. Один із доказів цього — її роль сеньйори Лучії у виставі «Неаполь — місто попелюшок» (п’єса Надії Ковалик, постановник Ф. Стригун).
Але найцікавіше — коли Стригун і Литвиненко грають разом. Колись театрознавець Валерій Гайдабура писав про сценічний дует Литвиненко і Стригуна: «Його партнерство поруч з нею набуває стилю високого джентльменства, тієї щирої поваги, з якою тільки й можна двом акторам виходити на сцену». Одним із останніх прикладів такого акторського дуету є вистава «Візит літньої дами» за Фрідріхом Дюрренматтом, що дуже актуальна, бо тут основа конфлікту — людина і гроші. У цій виставі Таїсія Йосипівна зіграла роль літньої пані — Клер Цаханасян, а Федір Миколайович — її колишнього коханого Іля. Ця трагікомедія мене пройняла з першого разу. Пригадую, я захоплено чекав фіналу, сподіваючись, що він буде щасливим! Але в кінці все-таки гроші подолали людяність, зло перемогло добро. Зрештою, так задумано у автора — але до останнього здавалось, що у цих чудових акторів (тобто у їхніх героїв) усе може бути інакше...
Я ніколи не переставав дивуватися колосальній енергії і титанічній праці Стригуна і Литвиненко, які, окрім роботи в театрі, встигають займатися й громадською та педагогічною діяльністю. Федір Миколайович — член-кореспондент НАНУ, голова Львівського відділення Спілки театральних діячів України, а також завідувач кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету ім. І. Франка. Таїсія Йосипівна теж активно займається педагогічною діяльністю, є доцентом кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського університету. Вона виховала цілу плеяду талановитих акторів-заньківчан (Альбіна Сотникова, Наталія Лісова, Галина Далявська, Анна Матійченко, Наталя Боймук, Марічка Шумейко, Наталя Поліщук, Інна Калинюк, Назар Стригун, Андрій Козак, Дмитро Каршневич, Андрій Войтюк, Юрій Волинський та багато інших).
На завершення хочу сказати, що доки в театрі є такі постаті, як Стригун і Литвиненко, цей театр вартий любові, і цю любов я збережу назавжди.
Олексій Мировський, рядовий шанувальник театру.
Львів.
На знімку: Федір Стригун і Таїсія Литвиненко.
Фото з архіву Львівського театру імені Заньковецької.
