У Костополі мимоволі підслухала розмову між двома чоловіками. «Куди йдете?» — запитує один у пенсіонера, якому уже далеко за 70 і який тримав за руку хлопчика років 5-6. — «Веду онука до стоматолога». — «А чому не батьки?» — «Так обоє ж у Польщі. Донька казала по телефону, що доглядає літню пані й вона така добра до неї, що не хоче кидати, бо та ще й непогано платить. Тут отримувала на роботі копійки — ледве зводили кінці з кінцями...».
Гірко було слухати, до чого довели наших співвітчизників, що вони змушені наймитувати на чужині, щоб вижити, доглядати іноземців, тоді як їхні маленькі діти ростуть без них, скучають за ними, про що почула у розмові двох костопільчан.
Рівненська область.
