Пам’ятник Тарасові Шевченку (скульптор Ф. Балавенський) у Києві на Європейській площі, знищений денікінцями в серпні 1919 року.
«Донбасс должен быть наш!» — більшовицький агітплакат. Літо 1919 року.
1919 рік — трагічна кульмінація Української революції. З одного боку, відроджено Українську Народну Республіку з її прогресивним соціал-демократичним законодавчим пакетом, а з другого — вчорашні вожді народу усунулися від участі в революції (зокрема, Михайло Грушевський та Володимир Винниченко). Міжособистісні зіткнення колишніх соратників дуже зашкодили міжнародному іміджу Української революції та боротьбі за державу. Біда ще й у тім, що країни Антанти (переможниці в Першій світовій війні) були союзниками не України, а білогвардійської Росії та новонародженої Польщі...
1919 рік розпочався об’єднанням українських етнічних земель (Акт Злуки УНР і ЗУНР, 22.01.1919, Софійська площа, Київ), а закінчився болючим розколом національних сил України. Західняки звинувачували Симона Петлюру в територіальних поступках на користь поляків. А Петлюра віддав під трибунал західняка Мирона Тарнавського, який від імені Української Галицької Армії підписав союз з білогвардійською Росією і підпорядкував УГА генералу Денікіну (6.11.1919, Зятківці, Подільська губернія).
1919 рік — це також початок масштабного радянського державотворення: проголошення УСРР та утворення першого Раднаркому (6.01.1919, Харків). Уже через місяць (5.02.1919) більшовики витіснили Армію Директорії з Києва.
Того-таки року на значній частині наших земель встановлено українофобський денікінський режим, що знищував симпатиків і радянської влади, і Директорії — білогвардійці у спільних могилах «примирювали» більшовиків з петлюрівцями.
У 1919 році українці пережили «київську катастрофу» (30.08.1919), коли війська УГА, без погодження з Армією УНР, віддали Київ Денікіну.
Того року українці дізналися про блискавичну перемогу армії ЗУНР у війні з Польщею (Чортківська офензива, 7—28.06.1919) та про початок відчайдушного Зимового походу Армії УНР (6.12.1919). 1919-го світ дізнався про тактику маневреної партизанської війни, яку успішно вела армія Нестора Махна.
Усі ці події віддзеркалені в тогочасних українських книгодруках, періодичних виданнях, листівках, відозвах, наказах.
Звісно, того року поети не перестали творити вірші (знамениті рядки Тичини «стоїть сторозтерзаний Київ і двістірозтерзаний я» датовані саме 1919 роком).
Одначе колекція Книжкової палати свідчить, що 1919 рік був передусім війною агітплакатів. Родзинкою нашого образотворчого фонду є плакат уряду УНР за підписом тогочасного голови І. Мазепи «Братнє життя кацапів з українцями». Плакат супроводжувався текстом: «Комуністи створюють «московську Комуну» на Україні. Наші орють, а комуністи поганяють. Таке саме принесе нам московська чорна сотня: генерали Денікін і Колчак. Хто не хоче мати шию в ярмі — нехай негайно стане до мобілізації, до Української Народньої армії! Трудовий народ України мусить прогнати «Комуну» і чорну сотню з своєї землі!» (Липень, 1919).
Агітаційною активністю відзначилися і білогвардійці, які впродовж 1919 року видавали на наших теренах чимало своєї друкованої продукції, — це переважно плакати, що акцентують увагу на більшовицькому богохульстві [орфографічні особливості тексту збережено. — Л.Д.]: «Черезъ кровь и через трупов груды, лобызая въ бледныя уста, посылаетъ снова внук Іуды на Голгофу распинать Христа. Верю я, что близок свет денницы. Сердце, жди! Я верю и молюсь! После тяжких дней Страстной Седмицы Бог воскреснетъ и воскреснетъ Русь!» (1919, місце видання не вказано); «Даже матросы, эти отчаянные хулиганы и разбойники, испугались честного и животворящаго Креста Господня, тогда комиссары вызвали китайцевъ, и те спокойно, не дрогнувъ, разстреляли священника. Это случилось въ Москве» (1919, місце видання не вказано). Білогвардійські плакати спокушали українців: «Вотъ за что мы добровольцы сражаемся: за всенародное собраніе на основахъ всеобщаго избирательного права; за гражданскую свободу и свободу вероисповеданій; за наделеніе землей трудящихся; за обезпеченіе землей трудящихся; за обезпеченіе рабочаго класса отъ эксплоатацій капиталом; хлебъ голоднымъ; миръ и порядокъ» (1919, Харків).
Цікаво, що більшовицькі плакати обіцяли практично те саме!
В аркушевому фонді Книжкової палати зберігаються унікальні політичні та військові листівки часів Директорії УНР. Це, зокрема, гасла-звернення та оголошення з такими промовистими назвами, як: «Українське Народнє Республіканське Військо на чолі з Головним Отаманом С. Петлюрою швидко прийде до вас. Готовтесь!» (1919, підпис: Старшини й козаки Українського Війська), «Козаки, робітники, громадяне, приходьте на мітинг! Управління преси й інформації улаштовує в неділю 7 вересня о 2 годині дня в Шевченківському (Пушкінському) Народньому домі великий мітинг на тему: «Боротьба за визволення українського народу від ярма Денікінсько-Московського» (1919, Кам’янець-Подільський), «Громадяне! Осінь ставить перед всіма нами завдання величезної ваги — тепло одягти та узути наших козаків: Наказ Головної команди військ Української Народньої Республіки 2 вересня 1919 року» (1919, місце видання не вказано).
На полицях Державного архіву друку зберігаються численні брошури прикладного характеру, як-от: «Закон про землю: (текст і пояснення). Закон про ліси» (1919, Кам’янець на Поділлю), «Правила видачі пенсій та одноразових грошових допомог військово-служачим та їх родинам, які придбали право на це з дня 7/20 листопаду 1917 року» (1919, місце видання не вказано), «Про реалізацію (уборку) урожаю: зб. наказів, розпоряджень Міністерства Земельних Справ і пояснення» (уклав М. Бал, 1919, Кам’янець на Поділлю), «Головніші правила українського правопису: ухвалені Міністерством Народної Освіти для шкільного вжитку по всій Україні» (укладені Подільською губерніальною народною управою, 1919, Кам’янець-Подільський), «Проєкт Єдиноі школи на Вкраїні» (укладено Міністерством Народної Освіти УНР) (1919, місце видання не вказано).
Діяльність урядових структур УНР широко відображена в листівках. Раритетом серед них є листівка під назвою «Київ в наших руках: В пошану великого свята взяття Києва українським військом сьогодня відбудеться парад війська Кам’янецької залоги (31 серпня 1919 р.)» — вочевидь, у Кам’янці-Подільському не чекали, що за день до того в Києві будуть денікінці...
Серед довідникових видань — різноманітні книгодруки військового призначення, зокрема, «Муштровий статут для піхоти», «Керування батареєю», «Дисциплінарний статут», «Статут внутрішньої служби», «Програма навчання молодих козаків піхоти, кінноти та артилерії», «Муштровий статут для легкої пушкової й гавбічної артилерії». Усі ці видання готувалися Головним управлінням Генштабу військ УНР.
На особливу увагу заслуговують книгодруки, пов’язані з «єврейським питанням», зокрема: праця І. Глушківського «Стережіться провокацій (чому і хто підбиває нас на погроми?)» (1919, Кам’янець на Поділлю), де засуджуються єврейські погроми, книжка «Євреї та Українська Республіка» (1919, Кам’янець на Поділлю), де розповідається про візит єврейської делегації до Симона Петлюри в Кам’янець-Подільський 17 липня 1919 року, пропагандистська брошура С. Золотаренка «Чому серед жидівських робітників є багато більшовиків» (1919, Кам’янець на Поділлю). Родзинкою з єврейської тематики є книжка міністра з єврейських справ в уряді УНР Мойсея Зільберфарба «Єврейське міністерство і єврейська автономія на Україні: сторінки історії» (1919, місце видання не вказано).
Лариса ДОЯР, старший науковий співробітник Книжкової палати України.
Фото надано автором.
