Яка пенсія у колишнього держслужбовця?

2016 року, коли уряд провів масштабну індексацію пенсійних виплат, пенсії перерахували всім, окрім колишніх держслужбовців, пояснюючи це тим, що «колишні» й так отримують «захмарні пенсії». А насправді середня пенсія всіх категорій держслужбовців на час накладення мораторію на її перерахунок становила всього лише 3 334 грн. Це тільки на 8% більше, ніж сьогоднішня середня пенсія в цілому по країні.

Пенсіонери — колишні держслужбовці створили Асоціацію, до якої входить понад 20 тисяч громадян. Вони вимагають перерахувати їхні пенсії.

Якщо раніше вважали, що без мотивації найвідповідальніших працівників не обійтися, а тому законодавчо вводили для них різні матеріальні та соціальні пільги, зокрема спеціальні пенсії для держслужбовців, то 2016 року концепція змінилася на прямо протилежну і, здається, першою жертвою змін стали саме спецпенсії, які занесли в неоголошений проскрипційний список. В уряді їх почали розцінювати як вияв «соціальної несправедливості».

Після «пенсійної реформи Володимира Гройсмана» розмір майбутньої пенсії, зокрема й працюючих держслужбовців, тепер залежить майже винятково від розміру зарплати, яку працівник мав з липня 2000 року та до виходу на відпочинок, і співвідношення його доходів до середньої зарплати по країні в кожен із періодів роботи.

Без відповіді залишилося питання: як у такому разі бути з тими, кому держава у минулому законодавчо пообіцяла соціальний захист, але пенсії не індексувала?

— Відповідь на нього уже четвертий рік не можуть дати ні в Пенсійному фонді, ні в Мінсоцполітики та його науково-дослідних установах, ні в Кабінеті Міністрів, — каже активіст Асоціації пенсіонерів — колишніх держслужбовців, Заслужений працівник сільського господарства, пенсіонер Микола Бойко. — Більше того. Замість ліквідувати зарплати в «конвертах», усунути переведення доходів у офшори без оподаткування, застосувати інші джерела наповнення ПФУ, урядовці запроваджують операції з «віднімання». Зокрема, це 15-відсоткове оподаткування розміру пенсій, що перевищують три мінімальні зарплати, зняття 15% з пенсій працюючих пенсіонерів, введення тимчасового 1,5% військового збору тощо.

А наприкінці 2014-го, — продовжує Микола Федорович, — урядовці переконали законодавця делегувати функції визначення умов і порядку перерахунку пенсій Кабінету Міністрів, а потім, нібито помилково, скасували механізм індексації раніше призначених спецпенсій узагалі!..

Пенсіонери почали подавати в суди, зокрема ЄСПЛ, і уряд «подав сигнал про загальний відступ». Були відновлені соціальні гарантії спочатку суддям і народним депутатам, пізніше — колишнім працівникам прокуратури та правоохоронцям, потім — військовим пенсіонерам...

— Тим самим Кабмін визнав, що порушив Конституцію і повернувся до виконання вимог 22-ї і 58-ї статей Основного Закону, — коментує Микола Бойко. — Але ніхто не поніс відповідальності за порушення 19-ї статті цього акту, за яким «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Напевно, настав час направити відповідні позови у ДБР.

Словом, дискримінованими залишилися тільки пенсіонери — колишні державні службовці та прирівняні до них працівники органів місцевого самоврядування, журналісти державних ЗМІ та деякі інші категорії громадян.

— Вони стали ніби чужорідним тілом — симптоми аналогічні, але хворобу лікуватимемо пізніше, — іронізує Микола Бойко.

З колегою по нещастю погоджується і колишній держслужбовець Тетяна Лахманюк:

— Основний Закон ставить на вершину конституційної піраміди людину, її права та свободи. Ухвалений 10 грудня 2015 року Закон № 889-VIII «Про державну службу» з 2016-го визначив нові вимоги до працюючих службовців. Але новації закону повною мірою стосуються тільки сучасних держслужбовців.

— Однак, — продовжує Тетяна Іванівна, — в законі залишився невизначеним перехідний період стосовно осіб, які вийшли на заслужений відпочинок до 2016 року, зокрема на умовах статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ «Про державну службу» від 16.12.1993 р., за якими держава взяла на себе зобов’язання здійснювати перерахунок пенсій у чітко встановленому порядку. Скасування статті 37-1 суперечить щонайменше десяти статтям Конституції, перш за все — 58-ї статті, що говорить про «недопущення зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи», і 22-ї статті Основного Закону, яка забороняє звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини і громадянина.

Додамо, що в березні того ж 2016 року Україна ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення». Відтак, уряд взяв на себе зобов’язання «переглядати ставки пенсійних виплат по старості, за трудове каліцтво (за винятком непрацездатності), по інвалідності та у зв’язку зі смертю годувальника у разі істотних змін у загальному рівні заробітної плати, якщо такі зміни відбуваються внаслідок істотних змін у вартості життя».

— Один із аргументів, який використовують, відмовляючи нам в перерахунку пенсій, — дефіцит коштів у держбюджеті, — розповідає пенсіонер Станіслав Коваленко. — Та судові інстанції вказують, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може ставати підставою для зменшення будь-яких соціальних виплат. Така правова позиція підкріплена багатьма рішеннями Конституційного Суду України. А нещодавно Верховний Суд у мотивувальній частині свого рішення по справі від 06.08.2019 р. №160/3586/19 вказав на безпідставність посилань Кабміну та ПФУ на відсутність коштів у бюджеті, оскільки ставити питання перерахунку пенсій у залежність від видатків бюджету не можна. Отже, той факт, що нам відмовляються «осучаснити» пенсії, не можна визначити інакше як повний правовий нігілізм!

Обурення пенсіонерів зрозуміти неважко. Скажімо, так званий коефіцієнт заміщення (відношення середнього розміру пенсії до середнього розміру зарплати зайнятого населення по країні) знизився з 0,57 на початку 2015 року до 0,36 у 2019-му. Тобто, порівняно з тими, хто працює, пенсіонери за неповні чотири роки на ринку споживчих послуг стали менш конкурентоспроможними майже на 30%! А в окремих категорій пенсіонерів цей показник не перевищує 24%. У цьому році середня пенсія в порівнянні з попереднім роком в абсолютному вимірі зросла на 16,5%, але відносно середньої по країні зарплати зменшилася і становить лише 35%... «Ось Вам, бабцю, і Юр’їв день»!

Знаний спеціаліст з пенсійного забезпечення, як голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова говорить: майбутній добробут пенсіонерів залежить не тільки від модернізації чи зміни солідарного рівня пенсійного забезпечення, а й потребує «запуску» інших джерел соціального захисту майбутніх пенсіонерів. Це так.
Але не можна не погодитися і з активістами Асоціації пенсіонерів —колишніх держслужбовців, які наполягають на «осучасненні» їхніх пенсій, причому — не відкладаючи це на завтра. Вже хоча б тому, що, декларуючи запровадження єдиного підходу до формування розміру пенсій — у залежності від трудового стажу і внесків до Пенсійного фонду, урядовці з Мінсоцполітики не враховують те, що колишні держслужбовці сплачували із своїх зарплат майже подвійний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — 6,1%, тоді як в інших найманих працівників ЄСВ не перевищував 3,6% від бази нарахування єдиного внеску.

Отже, колишні держслужбовці та інші працівники, прирівняні до них, мають усі законні підстави розраховувати на підвищену пенсію у порівнянні з «осучасненими» в ході пенсійної реформи.
Але скільки скривджені пенсіонери не слали листів в усі можливі інстанції, на їхні запити неодмінно надходить одна й та ж відповідь: осучаснити їхні пенсії неможливо з огляду на дефіцит бюджетних коштів.

— Проте ми продовжуємо домагатися справедливості й вимагаємо повернути нам «відмінене» право на перерахунок пенсій, — розповідає Тетяна Лахманюк. — У Верховній Раді щодо цього вже зареєстровані проекти законів № 2257 та № 2257-1. Створена робоча групи з їхньої підготовки до розгляду в сесійному залі. Крім того, Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова з цього питання спрямувала подання у Конституційний Суд України.