Ми звикли сприймати твори фантастичного жанру як плід уяви письменника, адже там показують те, що неможливе в дійсності. Та чи завжди це так? Часом у фантастичних сюжетах не менше реального, ніж у документальних. Ось показовий приклад: у 2011 році на екрани вийшов американський фільм «Зараження». Там ішлося про загадковий вірус, що взявся нізвідки, спочатку заполонив Китай, а потім зі швидкістю вітру розповсюдився по всій планеті та замкнув людей по домівках. Тоді це сприймалось як бурхлива уява сценариста, але тепер таке «кіно» щодня показують у теленовинах.
Наприкінці «карантинної» весни на полицях книгарень з’явився новий роман Олега Сенцова «Другу також варто придбати» (львівське «Видавництво Старого Лева»). Цей апокаліптичний роман написано, коли автор перебував у російській в’язниці, в 2014—2019 роках. Але з кожної сторінки дивним чином проступає впізнаване сьогодення. Цитата: «Люди тепер далеко від домівок без особливої потреби старалися не відходити. А про те, щоб податися за межі свого району, в якому вони почувалися більш-менш у безпеці, взагалі ніхто й не думав. Усі чекали новин, та, окрім старих відомостей та породжених на порожньому місці чуток, людям нічим було поживитися».
Головне в книжці — маленька людина та її стосунки з новим, не відомим їй світом. Звідси автор виходить на глобальну проблему — сучасний світ, де одна держава прагне нав’язати свої правила життя іншим. Здається, і це ми вже бачили наяву.
Сам Олег Сенцов так коментує свій твір: «Головна тема — це прагнення суспільства, більш технічно та інтелектуально розвиненого, нав’язати свої правила життя менш розвиненому. Коли роман лише задумувався, я керувався невдалим досвідом США, їхніми спробами просування демократії на Близькому Сході, в тім числі з застосуванням військової сили. Тому дія роману відбувається в Америці, але цього разу прилітають інопланетяни, беруть країну під контроль і вже самих американців починають змушувати жити за їхніми правилами». Не дивно, що американці в цьому романі сприймають висадку інопланетян точно так, як сам Сенцов і його земляки у 2014-му сприймали появу «зелених чоловічків» у Криму. Сам автор зауважує: «Звісно ж, на написання роману вплинули події 2014 року — окупація Криму російськими військами і колабораціонізм частини населення...» Тобто описане в книжці — не фантазія автора, а скоріше згадка з власного досвіду, метафоричний погляд на реальну дійсність.
