Учасники підняття Українського національного прапора над столицею 24.07.90 р. Микола Щепець, Олександр Кулик, Микола Нестеренко.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.

Більше фото тут

До цієї дати в Музеї історії міста Києва підготували святкову тематичну експозицію. Протягом місяця тут можна буде побачити світлини, архівні відеоматеріали та сам стяг, який майорів над столицею 30 років тому. На урочистому відкритті експозиції старі друзі та побратими, об’єднані спільною історією, вітали один одного та ділилися спогадами.

Народний депутат першого—четвертого та шостого скликань Іван Заєць акцентував на тому, що рішення про підняття прапора — це плід зусиль багатьох людей: і депутатів міської ради, і представників Народного руху й народних депутатів. «Ми постійно брали участь у засіданнях Київської міської ради й переконували їх у тому, що прапор тре-ба піднімати якомога швидше, — каже він. — Фактично, це була перша масова легалізація Декларації про державний суверенітет. І ми можемо побачити у відеоролику, що люди скандували вже тоді «Незалежність»!

Микола Щепець, який саме був депутатом Київської міської ради в 1990 році каже, що історичне рішення приймалося в тому ж приміщенні, де й нині працює міська рада. І прапор був саме на тому місці, де й зараз. Рішення про його підняття приймала президія. «Якщо точно відтворювати хронологію, то 16 липня була ухвалена Декларація про державний суверенітет, а 17 липня відбулося засідання президії Київради, на якому вперше розглядалося питання про національну символіку в місті Києві, — пригадує учасник подій. — На цьому засіданні були присутні десятки народних депутатів України. Науковці представляли нам різні варіанти символіки — і червоно-чорний, і синьо-червоний, і малиновий, в тому числі й синьо-жовтий. Звісно, до того часу вже намагалися піднімати прапори на Західній Україні, але скрізь їх знімали. Цінність нашого прапора, в тому, що він єдиний в нашій країні, який як підняли 24 липня 1990 року, так ніякими рішеннями судів його й не знімали аж до самого Дня Незалежності».

У сам день підняття люди були спресовані на дуже невеличкій території, каже очевидець. «Тролейбуси були забиті людьми, на тролейбусах люди і на кожному стовпі та ліхтарі люди, — продовжує він. — Ситуація була така, що якби двері на Хрещатику, 36, різко відчинилися, то на сходах були б жертви. А в дворі перебував озброєний до зубів ОМОН. І коли до залу, в президію, а вже на цьому засіданні народних депутатів не було, зайшов заступник начальника київської міліції з питань безпеки, він сказав: «Ви — міська влада. Яке рішення приймете, таке й буде. Але вигляньте у вікно в один бік і в інший. Я не хочу своїх людей випускати на народ». Попри це, такого радісного народу, який був тоді, коли піднімали прапор біля Київської міської адміністрації, я в своєму житті більше не бачив».

На урочистостях також був присутній заступник голови Київської міської державної адміністрації Валентин Мондриївський. «Дуже гордий, що як сучасний депутат міської ради можу бути поруч із тими, хто 30 років тому гордо здійснив крок, який нині дає можливість українському прапору майоріти в усьому світі, на різних висотах та широтах: і на платформах, де відстоюються державні інтереси, і на спортивних майданчиках, — сказав він. — Саме відтоді про нашу країну кажуть як про суверенну державу зі своєю гордою, гарною, довгою та глибокою історією». Від імені міського голови Віталія Кличка, він привітав усіх зі святом і вручив учасникам подій альманахи, в яких відтворено історію Києва.

«Славетна історія створення своєї держави — це найбільша перемога будь-якої нації, наголосив у коментарі «Голосу України» Іван Заєць. — Може, раз на тисячу років випадає нагода створити свою державу. І ми скористалися цією нагодою, впершись на плечі тих, хто раніше створював для цього належні умови. Через Україну на тому етапі проходили всі силові поля світової глобальної політики». Такі заходи, на думку
І. Зайця, стимулюють інтерес людей до своєї історії, а також науковців на дослідження цього історичного етапу.