Ім’я Віри Холодної багатьом, особливо молодим людям, практично ні про що не говорить. Хіба що десь щось чули. Однак коли дивишся на старовинну фотокартку 20-х років, виникає непереборне бажання поринути вглиб цього клаптика історії. Адже оте десятиліття між революцією і 30-ми було чи не єдиним моментом спокою у швидкоплині ХХ сторіччя. То був час міжвоєння, неспокійного, але перепочинку душі, витончених танців та дивовижної моди. Втіленням краси 20-х, її застиглою на плівці душею стала Віра Холодна, 127-ліття якої відзначалося у серпні цього року. Її великі, сповнені невловимої печалі, очі немов хочуть сказати щось глядачеві, але мовчать. Напевно, в цьому і полягають акторські чари цієї жінки, адже її слава зуміла пройти стежками одного з найбуремніших століть і не згаснути.
Віра Холодна акторкою була лише 4 роки із 26 прожитих. Та за цей час вона стала примою кіно, знявшись у більш як 50 фільмах.
Народилася Віра 1893-го в Полтаві. Дівчинка зростала допитливою, рано навчилася читати і захоплювалася книжками. Загалом була тихою і слухняною дитиною. Та десь у 10 років Віра буквально «захворіла» на балет. Вона навіть пройшла величезний конкурс у балетну школу при Державному академічному Большому театрі Росії. Мистецтво танцю, перевтілення цілком заволоділо юною Вірою Левченко (прізвище Віри в дівоцтві). Але сім’я вважала заняття танцями непристойним для дівчинки з порядної родини. З балетом довелося попрощатися. Ще навчаючись у Москві в гімназії, Віра зіграла свою першу роль у виставі О. Островського «Безприданниця», успіх неабияк надихнув дівчину. Театр захопив її, та любов до музики і танцю в її серці жила все життя.
По закінченні гімназії у Москві на випускному балу Віра зустрічає юнака із незвичним прізвищем Холодний. Кружляючи у вальсі, дівчина вже тоді відчула, що це її доля. Молоді побралися того ж року, мріяли про щастя і вічне кохання. Але невдовзі чоловіка забрали на фронт, а жінка залишилася із двома дітьми. Їй хотілося підзаробити, а все, що було у Віри на той час, — це зовнішність. Тож вона подалася в майстерню «Тімана і Рейнгарда». Її зняли у кількох фрагментах стрічки. Потім за щасливим збігом обставин Холодна потрапила на кінопроби до ще одного фільму «Песнь торжествующей любви» за повістю Тургенєва і була обрана на головну роль. Ця стрічка принесла Вірі шалений успіх. Її одразу прозвали «королевою екрана». Після цього життя замайоріло і закрутилося: зйомки, ролі, тексти... Однак скоро війна показала молодій акторці свої пазурі. Поручика Володимира Холодного було тяжко поранено, і Віра, покинувши зйомки, поїхала на фронт до коханого. Можливо, завдяки її відданості й турботі Володимир залишився живим. Але кіно не чекало — треба було повертатися до зйомок. Усе подальше життя Віри складатиметься з уривків кінострічок. Безкінечні зйомки, злети й болючі падіння. Вона вже майже не розрізняла режисерський задум і своє справжнє «я».
Віра Холодна померла 16 лютого 1919 року в Одесі.
Таємниця її смерті досі огорнута легендами. За офіційною версією, вона захворіла на смертельний різновид грипу «іспанку» і від того померла. За іншою, Віра співпрацювала із більшовиками і виконувала якісь таємні доручення. За це її вбили білогвардійці. Були й інші версії. Хай там як, але Віра пішла із життя на піку своєї популярності. Дивно, але вона легко могла загубитися серед натовпу двійників. Та чомусь цього не сталося. Певно тому, що акторка віднайшла свій стиль гри. Вона не грала, а проживала роль. Їй вдавалося в німому кіно розкривати почуття і емоції не надмірними рухами, а виразним поглядом, стриманим кивком голови, шляхетним порухом руки. Це було надзвичайно щиро, а щирість міг оцінити навіть досить невибагливий глядач. Сама вона визначила свій творчий метод так: «Не можна бути мавпочкою, яка виконує накази режисера. У кожній ролі треба бути іншою. Моя мрія — ролі трагічні, наприклад, Маргарита Готьє. Ви знаєте, гра в кіно вимагає великого напруження і сильно стомлює. Але я люблю цю творчість!»
Усе життя Віри Холодної — то мистецтво. Невпинний шлях до своєї мрії, нехай і крізь терни. Це вміння віддано і щиро жити, працювати і кохати. Віра Холодна — це ціла епоха в кінематографі, хоч і завдовжки лише в чотири роки.
