Трагічна сторінка історії нашого народу, відома як «операція Вісла», мала своєю відправною точкою 9 вересня 1944-го, коли в Любліні комуністичні уряди Радянського Союзу та Польщі уклали «Угоду між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». Ця змова передбачала повне звільнення територій, які відходили до Польщі, від українців і переселення етнічних поляків і євреїв з України до Польщі, на території, що згодом неофіційно стали називатися Закерзоння.
Місцем проведення пам’ятного заходу село Сонячне обрали не випадково. 1951 року сюди було примусово переселено із Закерзоння 115 сімей — 528 осіб. Цим людям довелося наново осягати іншу культуру, мову, звикати до нового клімату, побуту та традицій. А Донеччина отримала нових мешканців у своїх понівечених від війни селах, чиї навички та знання багато в чому сприяли розвитку краю.
Загалом примусове переселення призвело до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Закерзоння та поставило під загрозу знищення цілу етнографічну групу народу.
Під час пам’ятного заходу для мешканців Сонячного провели зустрічі зі свідками подій сімдесятип’ятирічної давності, майстер-класи, показали фільм «Евакуйовані назавжди». У режимі відеозв’язку до заходу долучилися польська журналістка, публіцист Ізабелла Хруслінська та голова об’єднання українців у Польщі Петро Тима.
