Незважаючи на карантинні заходи і обмеження, які нині впроваджено у багатьох країнах, організаторам вдалося сформувати хоч і віртуальне, проте затишне середовище для більш як трьох десятків експертів та 350 учасників із понад 15 країн. Звісно, немає нічого кращого за живе спілкування, але за кількістю обговореної проблематики та аналітичної інформації цьогорічний захід навряд чи поступається попереднім.

Цьогорічний форум традиційно порушував питання міжнародної безпеки у різних вимірах — економічному, соціальному, інформаційному та насамперед мілітарному. Втім, усі шість вебінарів, які відбулися протягом тижня, умовно можна розділити на два блоки — стратегія стримування Росії в Чорному морі та боротьба із фейками.

«Необхідно з’ясувати, як ми можемо змінити калькуляцію сил в Чорноморському регіоні, беручи як даність, що Конвенція Монтре завжди залишатиметься на місці. Отже, що ми можемо зробити, щоб змінити цю калькуляцію, що ми можемо зробити, щоб отримати ініціативу в свої руки? Очевидно, що НАТО має збільшити кількість кораблів військово-морського флоту в цьому регіоні, а також ініціювати створення інфраструктури в Румунії. Я хотів би бачити постійну інфраструктуру в Україні та постійну інфраструктуру в Грузії. Я не кажу про постійні війська, але про постійну присутність ротаційних тренувань повітряних та військово-морських сил США. Це частина змагань і реальна можливість отримати ініціативу у свої руки», — так підсумував обговорення у цій частині дискусії генерал-лейтенант Бен Ходжес, співголова Львівського безпекового Форуму.

Довідково

Конвенція Монтре — конвенція, що відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного та Середземного морів. Її прийнято на Конференції про режим Чорноморських проток, що відбулася 22 червня — 21 липня 1936 року в місті Монтре (Швейцарія), і підписано 20 липня 1936 року. При цьому Туреччина зобов’язалася дотримуватися принципів міжнародного морського права.

Водночас експерти наголошували на особливій ролі Туреччини в цій ситуації. І зауважували: навряд чи Туреччина готова відкрито конкурувати з Росією в Чорноморському регіоні. «Чорне море не є автономним, ми бачимо, як воно взаємопов’язано з іншим регіоном. Ми бачимо зв’язок з Близьким Сходом, безумовно, з російськими операціями в Сирії, а також з втручанням Туреччини в Нагірному Карабасі. Ми також бачимо російську динаміку щодо Чорного моря, адже окупація Криму була саме заради Чорного моря, що відкриває шлях до інших регіонів. Таким захоплюючим чином Чорне море стає частиною більшої геополітичної мережі», — так бачить ситуацію, зокрема, старший науковий співробітник Атлантичної ради, директор Інституту Європейської політики Дімітар Бечев.

На думку Бена Ходжеса, яку так чи інакше поділили всі експерти форуму, Чорноморський регіон — це своєрідне поле для конкуренції між Сходом та Заходом. Утім, він висловив переконання, що конкуренція великих держав може запобігти великим конфліктам, якщо конкурувати в дипломатичному, інформаційному, економічному, а також військовому просторах. Для того, щоб втримати контроль у цьому регіоні, необхідно заохочувати сюди приватні інвестиції і притягувати до відповідальності в міжнародних судах за кожне порушення, допущене тут. «Якщо ми цього не робитимемо, ми прямим текстом скажемо Росії: ви можете робити тут все, що завгодно, адже ми програли і більше не можемо впливати на ситуацію», — наголосив генерал-лейтенант. Україну в цій ситуації він назвав наріжним каменем, на якому тримається вся безпекова конструкція цього простору.

Блок питань, пов’язаних із безпекою інформаційного суспільства, курувала заступник Голови Верховної Ради восьмого скликання, співголова форуму Оксана Сироїд. Боротися з фейками та дезінформацією за допомогою перевірки фактів та спростування — це як носити воду решетом, запевнила вона. Принаймні до того часу, доки ми не зрозуміємо природи — кому це вигідно. «Звинувачувати Росію богоугодно, але недостатньо. Дивитися треба і ширше, і глибше», — сказала вона.

«Ми були наївними 20 років тому, коли думали, що маючи Інтернет та силу вільної інформації, станемо свідками прориву свободи по цілому світу, що це стане кінцем тоталітарних та автократичних систем, -зауважив спікер форуму, депутат Бундестагу Томас Ерндль. — Але вже нині зрозуміло, що інформація є потужним інструментом для недемократичних та тоталітарних систем, що дає їм можливість контролювати ціле суспільство». Можливими способами протистояти поширенню маніпулятивної інформації експерти називали заборону існування ботоферм та посилення відповідальності за поширення фейків. Утім, наголошувалося і на тому, що інформаційні технології все ж відіграють важливу роль для розширення прав людей і їх можливостей обстоювати ці права. Як приклад наводилися протести в Білорусі, чи можливість Олексія Навального тримати зв’язок зі своїми прихильниками після отруєння. «Є плюси і мінуси в діджитилізації. Громадяни можуть мати доступ до інформації, оформляти документи, обстоювати свої права онлайн. Але деякі країни використовують її для контролю над суспільством», — зауважив, зокрема, експерт, який представляв Данський інститут міжнародних досліджень, Флемінг Сплідсбоель Гансен.

За словами Оксани Сироїд, від самого початку організатори Львівського безпекового форуму ставили собі за мету дослідження питань, які не є на поверхні, й залучати людей з різного середовища, які думають над проблемами, що не обговорюються повсякчас. Із цьогорічними темами співголови визначилися практично ще торік, закриваючи форум-2019. Тоді нікому й на думку не спадало, що доведеться працювати в умовах ізоляції та обговорювати наслідки пандемії. І хоч онлайн-формат дозволив залучити більше експертів до обговорення і мати менші часові обмеження, практично кожен із учасників висловлював побажання наступного року традиційно зібратися у Львові.