Продовження. 

Початок читайте в «Сім’Ї» за 21.01.2021 р.

Цього разу не тільки про пандемію, а й про те, як допомогти нашим дітям, близьким і самому собі пережити складнощі у відносинах.

— Ірино Анатоліївно, як пандемія впливає на дітей і підлітків?

— Діти завжди «віддзеркалюють» батьків. І якщо в родині — напруженість, пов’язана з роботою, стосунками, то й дитина перебуватиме в стресі. Тобто на дітей ситуація впливає через сім’ю. Не розуміє дитина або навіть підліток ступінь небезпеки — немає в нього такого досвіду. Якщо ж батьки не транслюють небезпеку, то й діти спокійні.

— Порадьте батькам, як не транслювати свою тривожність?

— Спочатку спробуйте зрозуміти, від чого у вас тривожність. За нею завжди стоїть щось іще. Найчастіше знайдете там страх, образу, почуття провини. Розберіться, чого ви боїтесь. Тільки вірусу? Або залишатися цілодобово з дітьми й чоловіком у невеликій квартирі? До цього так добре було: батьки на роботі, діти в школі. А якщо ще накладаються соціальні проблеми — втрата роботи, бізнесу, здоров’я, то й тривожність росте як сніговий ком... Важливо пам’ятати, що завдання батьків — створити вдома куточок безпеки в цьому непередбачуваному світі, тоді й дітям буде веселіше.

— Чи є різниця в сприйнятті ситуації в екстравертів та інтровертів?

— Тим, хто любить спілкування, в ізоляції дуже сумно. Щодо інтровертів, то знаю чимало випадків, коли таких дітей перевели на дистанційне навчання в онлайн-школи, і їм там комфортно. Але у всьому має бути міра. Людина — істота соціальна, рано чи пізно діти виходять у світ, і їм потрібні навички взаємодії і спілкування.

— Які загальні рекомендації і дорослим, і дітям?

— Усе індивідуально, але є багато дихальних вправ, які, незважаючи на простоту, досить ефективні.
Час також згадати, що рот потрібен нам не лише, щоб їсти, а й щоб розмовляти. Тому розмовляйте один з одним! Нині як ніколи важливо спілкуватися, проговорювати ситуації, налагоджувати контакт, а головне — чути близьких, дітей, подружжя. Насправді, саме цього  так бракувало нам у принципі... І аналізуйте: хто поруч із вами, що у вас відбувається в родині, що відчувають ваші діти, батьки, партнер, хто вам близький і може підтримати, а кому ви можете допомогти... Раніше не було часу розбиратися із цим, а тепер — «коли б не нещастя...». Настав час згадати, що вас об’єднує. Пари часто втрачають це усвідомлення. Кожен потрапляє в якусь свою травму, і сімейне життя лише поглиблює їх, породжуючи урагани емоцій. Важливо знизити напруження і почати діалог. Якщо не справляєтеся самі, звертайтеся до психологів.

— У цій лавині тривожних чи залишилися ті, хто все ще вирішують питання особистісного зростання?

— Так! Їх стало менше, але є ще ті, хто шукає себе. А це обнадіює.

— Дякую за розмову!