Брудні зупинки Інгульського району.

Ані прибирання скверів і зелених зон, ані очищення міських вулиць, тротуарів і зупинок, ані в майбутньому — покіс трави. Чому не дозволяє? Ну от немає в міської влади Миколаєва такого бажання. І не важливо, що такі дії суперечать українському законодавству про державні закупівлі. І зовсім не важливо, що саме ця компанія вже не перший рік виграє тендери на вищевказані роботи. Головне — поставити неугодних на місце і показати, хто в місті господар. А насправді господаря у сфері житлово-комунальних послуг і немає. Від такої безгосподарності страждають миколаївці та працівники комунальних підприємств, недоотримує міський бюджет. А місто грузне в смітті й демонструє свою захаращеність.


Ніхто не прибирає територію біля житлових будинків.

Щоб розвиватися й заробляти

Компанії «Центральний-1», яка займається обслуговуванням і управлінням житлового фонду Центрального району Миколаєва, — 14 років. За цей час колишній ЖЕК зарекомендував себе на ринку послуг як сумлінний, якісний і успішний партнер. Підприємство — соціально відповідальне. Упродовж останніх двох років не підвищує тариф за комунальні послуги попри зростання середньої зарплати. Утримує тариф, незважаючи на нерентабельність, найнижчим у місті. Для 5-поверхових будинків він становить 3.20 за квадратний метр, для 9-поверхівок — 4.50.

Як каже генеральний директор ТОВ «Центральний-1» Сергій Герасименко: «Так, ми прекрасно розуміємо економічну недоцільність для компанії таких тарифів. Для повноцінного розвитку підприємства цих коштів недостатньо. Але й розуміємо, в якій непростій фінансовій ситуації сьогодні опинилися люди. Тим паче, в умовах пандемії. Підвищення тарифу може призвести до соціального конфлікту, а ми хочемо, щоб місто жило спокійно. Тому намагаємося зберегти цей баланс з огляду на власні ресурси».

Таке ставлення миколаївці цінують. Тому мешканці 122 будинків у центрі міста обрали своєю керуючою компанією саме «Центральний-1». Давати раду старому житловому фонду непросто. Багатьом будинкам у центрі міста під 70 років.

Проблеми — з покрівлями, з карнизами, що нависають, дірявими балконами, надбудовами. Але навіть попри те, що компанія щомісяця недоотримує плату за комунальні послуги на рівні 10%, «Центральний-1» не тільки зводить кінці з кінцями, а й намагається заробляти.

— Для того, щоб розвиватися і заробляти, підвищувати зарплату нашим працівникам, ми беремо участь у міських тендерах, надаючи послуги з благоустрою, — розповідає Сергій Герасименко. — Зокрема, вже чотири роки поспіль надаємо такі послуги на замовлення адміністрації Інгульського району. Трохи менше — Центральному району міста. У нас приблизно 200 осіб. Це — двірники, слюсарі, водії, електрики, покрівельники, малярі. Є своя техніка. Усі наші працівники — з пристойним стажем роботи, добре знають усі об’єкти Інгульського району, сумлінно виконують поставлені завдання. За весь цей час не було жодної скарги щодо якості послуг.

Але з грудня минулого року і до сьогодні «щось пішло не так» у відносинах між ТОВ «Центральний-1» і адміністрацією Інгульського району Миколаєва.

Перемогти — не означає виграти

Історія дивних і незрозумілих відносин розпочалася в грудні минулого року. Коли адміністрація Інгульського району Миколаєва розмістила кілька оголошень про проведення закупівель послуг з благоустрою, а «Центральний-1» подав свої пропозиції.

Компанія претендувала на перемогу в трьох торгах. У тих, у яких був досвід, були можливості й розрахунок на власні сили. Це — ручне прибирання вулиць, тротуарів і зупинок від бруду, листя, снігу та ожеледиці, посипання піском. Друга позиція — прибирання парків, скверів, зелених зон, бульварів, газонів ручним способом, вигрібання опалого листя. Третя — покіс газонів. За всіма варіантами в «Центрального-1» були адекватні пропозиції. За результатами всіх трьох аукціонів пропозиції саме цієї компанії було визнано електронною системою закупівель найбільш економічно вигідними.

Сергій Герасименко визнає: «Так, ми запропонували свої послуги за оптимальними цінами. Не на шкоду собі, але й з урахуванням певного прибутку. Минулоріч, надавши схожі послуги, ми змогли придбати необхідну техніку. Більше техніки — більше можливостей. Був упевнений, що саме наші пропозиції будуть затребувані. І з юридичної точки зору, і з позиції економії бюджетних коштів, і з точки зору якості послуг, що надаються».

Інтуїція не підвела Сергія Олександровича. Дійсно, складно було не помітити, що пропозиції його підприємства були найбільш економічно вигідними. Цей факт опосередковано підтвердив тендерний комітет. В одному з конкурсів визнав компанію переможцем, у двох інших — поставив під сумнів перемогу, пославшись на надумані, незначні, несуттєві причини. І ці факти компанія оскаржила в Антимонопольному комітеті України, який розглядає порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Далі почалися позови й затягування в ухваленні рішень. Згідно із законом п’ять днів триває розгляд, але в реальності адміністрація Інгульського району продовжує процедуру до 20 днів. Наприкінці 20-го дня приймають рішення про дискваліфікацію; одну з позицій починають розглядати через два місяці; за третіми торгами до моменту підписання договору, як переможець, раптом з’являється новий конкурент, який не згоден з результатами торгів.

Як мінімум кілька томів листування з Інгульською адміністрацією в багажі в директора підприємства. Головне, що практично всі їхні скарги Антимонопольний комітет задовольнив. Так і пише Антимонопольний комітет: «Зобов’язати адміністрацію Інгульського району Миколаївської міської ради скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Центральний-1».

Документів, які доводять правоту «Центрального-1», — предостатньо. Плюс емоції. «Той, хто придумав розумну систему ПРОЗОРО, напевно, не очікував, що з неї можуть на місцевому рівні зробити недобросовісні чиновники, — обурюється Сергій Герасименко. — Перекручена, спотворена вся суть системи, в якій прозорі й зрозумілі алгоритми. Складається враження, що за всіма цими діями тендерного комітету стоять люди ззовні. Саме вони вирішують, кого карати, кого милувати. Кому працювати, а кому перемагати. Так, наприклад, на 10-й день, коли ми як переможці повинні були підписувати договір, раптом з’являється нікому не відома фірма. Зареєструвалася кілька днів тому, але вже «має величезний досвід». Що це? Як пояснити? Не сумніваюся, що тендерний комітет танцює «під дудку» директора департаменту житлово-комунального господарства та особисто міського голови».

Навіщо все це робиться? Виявилося, відповідь проста. Пропозиції компанії дійсні протягом 90 днів. Треба було дотягнути. Ось і дотягли. У результаті район не прибирається, брудний, неохайний. І невідомо, коли і хто його прибиратиме. У соціальних мережах — резонанс. Усі скаржаться на повну безгосподарність.

Чисто там, де прибирають

Ні, автор не помилилася. Відомий усталений вислів «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять» до нашої історії стосується опосередковано. Ну, погодьтеся, питання про те, щоб не смітити, належить не до сфери ЖКГ. Скоріше — до сфери освіти, виховання, особистої і загальнолюдської культури, екологічної вихованості. Ну, а доки наші громадяни не досягли високих знань у цих сферах, за ними доводиться прибирати. Сміття, пластик, пляшки, пакети. Усе те, що «культурні» громадяни залишають після «культурного» відпочинку.

Усе це готові прибирати герої нашої історії. Тільки безплатно нічого не буває. А платити Інгульська адміністрація поки що не має бажання. Дійсно, раптом станеться диво, і все сміття кудись випарується? Поки що нічого не випарувалося.

Бажання співпрацювати з адміністрацією району ТОВ «Центральний-1» озвучило у своїх листах. Директор наївно вважав, що нова очільниця району, людина прогресивна, бізнесмен Ганна Ременнікова почує пропозиції і розбереться. У розмові із Сергієм Герасименком чиновниця обіцяла вникнути в суть проблеми. У розмові обіцяла. А на ділі у відповідь на лист підприємства відповіла виключно чиновницьким текстом, мовляв, про результати ми повідомимо, за порушення всі відповідатимуть, чекайте.

Питання «чекайте» — взагалі не питання. «Центральний-1» чекає вже з грудня минулого року. Чи дочекається? А йдеться ж не тільки про те, щоб підприємству виграти тендер на надання послуг. Питання серйозніше і має соціальне значення.

Працівники підприємства, які задіяні в косінні, прибиранні, впорядкуванні зелених зон, отримують реальні «білі» гроші. І це все важка фізична праця. Минулоріч, наприклад, на косінні люди могли заробити до 9 тисяч гривень на місяць. Так, хороший підробіток до зарплати або до нарахування майбутньої пенсії. Але там треба було реально «пахати», з 6-ї ранку в самісіньку спеку. Двірники вручну підбирають сміття, там зарплата трохи менша. На день до 300 гривень. За місяць можна отримати до

3 тисяч додаткової надбавки до зарплати. Люди готові виконувати ці роботи. Треба годувати сім’ї, треба платити комуналку, треба просто виживати в наших непростих нинішніх умовах. Хто ще готовий піти на такі важкі фізичні роботи? Точно не офісні юнаки та дівчата.

Навіть цієї важкої роботи людей позбавляють, прикриваючись тим, що хтось не там поставив свою «закарлючку». Прикриваючись надуманими причинами. Як наслідок — Інгульський район у занедбаному стані, працівники ТОВ «Центральний-1» — без фінансової допомоги, бюджет — без додаткових надходжень.

«А після нас хоч трава не рости», — вигідний, зручний, необтяжливий варіант. Шкода, що цей принцип поки що залишається основним для тих, хто очолив місцеву владу.

Миколаїв.

Фото з доступних джерел.