Про це соціально значуще видання, що вийшло на замовлення профільного департаменту ОДА за фінансової підтримки обласної ради, курсантам і викладачам коледжу розповів автор-упорядник — регіональний представник Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар.
Книга невелика за обсягом, але досить містка за наповненням. У трьох основних розділах представлені біографії дванадцяти героїв-крутян, долі яких пов’язані з Полтавським краєм, їхні спогади та публікації про звитяги тих, кого сьогодні називають першими українськими добровольцями-«кіборгами», а також поетичні присвяти останнім. Попри те, що йдеться про регіональний вимір подвигу захисників Незалежності нашої держави під час Української революції 1917—1921 років, зібраний під однією обкладинкою (на знімку) фактологічний матеріал спростовує численні міфи про бій під Крутами.
Згідно з одним із найрозповсюдженіших серед них, у захисті тільки-но народженої на руїнах Російської імперії держави — Української Народної Республіки — від російсько-більшовицької навали під станцією Крути брали участь мало не випадкові молоді люди. Останні, мовляв, не мали жодного уявлення про військову справу, не були підготовленими до бойових дій і використовувалися політиками як таке собі гарматне м’ясо… Хоча про те, ким насправді були учасники того знакового бою та що спонукало їх узятися за зброю і, попри смертельну небезпеку, стати на захист рідної землі, вони досить докладно розповіли самі.
Звісно, лише ті, хто вижив у запеклій борні з російськими окупантами й загарбниками. Інша справа, що їхні спогади, свідчення сучасників, об’єктивні дослідження протягом багатьох десятиліть до здобуття Україною Незалежності не просто замовчувалися — на них було накладене цілковите табу. Все те оприлюднювалося тільки на Заході, куди вчорашні звитяжці та їхні сподвижники й однодумці змушені були емігрувати. Тож тепер завдяки таким виданням ті «білі плями» нашої історії ліквідовуються, а справжні звитяжці бодай фігурально повертаються і на малу батьківщину.
Одним із головних персонажів книги став уродженець Лохвицького повіту Полтавської губернії, професійний військовий Аверкій Гончаренко, який у бою під Крутами командував підрозділами нашого війська, котрі протистояли значно численнішим за них російсько-більшовицьким бандам. Пройшовши дивовижними крутосхилами долі, він завершив свій земний шлях у США 1980 року. Тож, звісно, встиг розповісти про те, що тоді, в січні 1918 року, відбувалося під Крутами насправді. А його молодший брат Федір Гончаренко, навчаючись на третьому курсі медичного факультету Київського університету, став вояком Студентської сотні й загинув у тому бою.
Саме там потрапив у полон і був розстріляний більшовиками та згодом похований на Аскольдовій могилі також учорашній студент, уродженець Хорольського повіту Микола Божко-Божинський. Були земляки-полтавці й у складі медичного загону військ УНР, який брав участь у бойових діях біля станції Крути. З книги дізнаємося про сестру-жалібницю, уродженку Миргорода Олену Мельничук та майбутнього видатного хірурга-трансплантолога Юрія Вороного, котрий народився в селі Журавка тодішньої Полтавської губернії.
Останній добровільно вступив до згаданого загону й надавав медичну допомогу пораненим у тому бою. На щастя, разом із колегами-медиками встиг відступити до Києва й за свою досить тривалу лікарську практику врятував іще дуже багато життів. Нагадаємо, що саме Юрій Вороний у квітні 1933 року виконав першу в світі операцію з пересадки внутрішнього органа (нирки) живій людині.
Тож під Крутами формувався і гартувався цвіт нашої нації. Про це в книзі нагадують і проникливі поетичні рядки з присвятою героям-крутянам.
Вірш на їхню честь знана полтавська журналістка Ганна Антипович (Дениско) назвала «Українським романсом». Свій варіант музичного супроводу до нього створив і почав виконувати цей романс під гітару полтавський бард Юрій Трейгель.
Останній завжди проникливо й пристрасно співав його на полтавських майданах під час Революції Гідності. Пролунав романс у виконанні пана Юрія і під час презентації книги у військовому коледжі сержантського складу. І став своєрідною емоційною кульмінацією заходу.
Тож герої Крут надихають сьогоднішню молодь на нові звитяги. Тим паче, коли йдеться про майбутніх захисників Вітчизни, котрі опановують ратну справу й навчаються у підрозділі військового училища, що носить ім’я Героїв Крут.
На завершення викладачі закладу подякували автору-упоряднику за презентацію та, власне, за книгу, яка допоможе їм виховувати нові покоління патріотів-оборонців рідної землі й своєї держави. Адже завдяки отриманій із цього видання об’єктивній інформації герої, які здійснили свій подвиг понад сто років тому, для їхніх нинішніх ровесників стали набагато ближчими.
Полтава.
Фото з відкритих джерел.
