Директор ліцею № 38 (Київ) Людмила Харитонова, випускниця Дана Серьогіна.

Ти нібито ще учень й одночасно — ні. Саме так почувалися випускники столичного навчально-виховного комплексу «Школа І—ІІ ступенів — ліцей № 38 ім. В. М. Молчанова» на святі останнього дзвоника, який пролунав для них 26 травня. Попереду — ЗНО і вступна кампанія, тож приводів для хвилювання буде вдосталь. На вчорашніх одинадцятикласників чекає ще один суворий і непідкупний екзаменатор — доросле життя, яке невтомно підкидатиме завдання, значно складніші за шкільні.

Цими днями останні дзвоники пролунають в усіх школах столиці. Київ та столична область, на відміну від низки інших регіонів, не продовжували навчальний рік через скоригований пандемією графік. Учорашні школярі беруть старт у нове життя й залишають стіни своїх, таких рідних, навчальних закладів.

У навчально-виховному комплексі «Школа І—ІІ ступенів — ліцей № 38 ім. В. М. Молчанова» свято останнього дзвоника — давня і добра традиція. Цьогоріч довелося понервувати: чи вдасться зібратися всім разом —батькам і дітям, вчителям та першокласникам? Карантинні обмеження суворі, і якби почався дощ, до актової зали запросили б тільки випускників. Утім, ранкове небо виявилося прихильним до всіх присутніх, тож урочистості вдалося провести в шкільному дворі.

Діти співали й танцювали, читали вірші та приймали заслужені активним шкільним життям нагороди. А ще слухали останні настанови від тих, хто пліч-о-пліч йшов із ними довгою дорогою знань.

Традиційно до випускників звернулася директор закладу Людмила Харитонова. «Бажаю вам знайти свій шлях, — сказала вона. — Ставте мету та впевнено крокуйте до неї. Але повертайтеся і до нас, на шкільний поріг, до вашої alma mater — вам тут завжди раді».

Окремо очільниця ліцею звернулася до класних керівників цьогорічних випускників Ірини Романенко та Тетяни Ляльки: «Ви зробили неможливе — із двох класів, які в нас є, 11-А та 11-Б, сформували єдиний колектив випускників. Моноліт, який має дух вихованості, толерантності, впевненості та поваги». Праця класного керівника — це 24 години на 11 років, зазначила Людмила Харитонова і подякувала всьому педагогічному складу за чесне ставлення до професії. «Відчуваємо і невимовний сум, і щиру радість, і безмежну гордість», — зауважила Ірина Романенко. А Тетяна Лялька додала: «Ми були сильною командою і тому стали такими дружними».

«Ну, слава Богу, випускаємося, — усміхається випускниця 11-Б класу Марічка Лозинська. — Дякуємо школі. Це був складний рік через онлайн-навчання. Морально дуже важко було — то карантин, то самоізоляція, то ще якісь нюанси. Добре, що це розуміли ті, хто формував ЗНО. Під час тестування з англійської склалося враження, що вона легша, аніж зазвичай. Добре, що нас не «завалюють», але це я ще математики не бачила, звичайно». Такі переживання цілком природні, адже основна сесія ЗНО саме в розпалі.

Батьки — особливі гості на шкільному святі. «Ми бажаємо вам досягнення всіх висот, самореалізації, а понад усе — залишатися добрими та порядним людьми, гідно крокувати життям і нести звання випускника 38-го ліцею», — зауважила від імені батьківського колективу Зоя Жемчужнікова. «Нехай у дітей буде легкою доля, здійснюються всі мрії, а світ буде до них добрим, лагідним і усміхненим», — сказала Тетяна Добровольська. У метушливому батьківському та дитячому гаморі особливо зворушливі бабусі. Лідія Фоя прийшла привітати двох своїх онук, а за кілька років до того із цього ж ліцею випускалася старша онука бабусі Лідії. Вона також скаржиться на важкий рік і на те, що всі в родині перехворіли. Головне, каже, для дітей тепер успішно вступити до вишу, і бажає простих, але важливих речей — здоров’я, щастя і... вдало вийти заміж.

Валентині Сабадаш 81 рік, і вона є палкою прихильницею «Голосу України», а до ліцею прийшла, щоб розділити радість зі своїм онуком. «Нехай діти досягнуть того, чого вони хочуть, а батьки нехай будуть завжди їм у допомозі, — продовжує вона стрічку побажань. — Хоч випускники й видаються нині дорослими, але вони дуже потребуватимуть, щоб батьки були поряд — колись сказали добре слово, колись підтримали, а коли, може, і строгість виявили. Усе це необхідно».

«Школа дала дітям багато досвіду та знань, але ще одна надзвичайно важлива річ, яку вони можуть винести з цих стін, — це дружба, — резюмує мама ще однієї випускниці Катерина Кудряшова. — Це те, що, буде з ними до кінця життя. Можуть забутися формули, підмети-присудки, але дружба триматиме їх по життю».

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Більше фото тут