Канцлер Німеччини Ангела Меркель цього тижня відрядила до Вашингтона «команду високопоставлених переговірників» для обговорення проекту газопроводу «Північний потік-2».

Про це повідомило агентство Bloomberg, посилаючись на медіагрупу Funke. Як очікується, вони зустрінуться з радником президента США з національної безпеки Джейком Салліваном і торговим представником США Кетрін Тай.
Це сталося невдовзі після того, як президент США Джо Байден назвав запровадження нових санкцій проти «Північного потоку-2» «контрпродуктивним кроком, оскільки реалізація цього проекту вже добігає кінця і немає сенсу псувати відносини з ЄС».

Як зазначає Bloomberg, вояж німецької делегації, котрий відбувається за кілька днів до першого візиту Байдена в Європу, має на меті «усунути напруженість, котра зберігається в економічних відносинах між двома країнами».

Поки що немає даних про певні домовленості, досягнуті переговірниками. Але оприлюднена інша, не менш цікава інформація: 1 червня у ФРН створений єдиний газовий ринок, котрий контролюватиме один оператор, а з жовтня розпочинається робота газової біржі Trading Hub Europe (THE).

Це, зокрема, означає, що запуск «Північного потоку-2» зробить Німеччину найбільшим транзитером газу — за обсягами — в інші країни Європи. Тож, за цими можливостями, ФРН перевершить Україну, котра була спроможна, а в деякі періоди і доправляла в Європу через свою ГТС понад 100 млрд. куб. м російських вуглеводнів на рік.

На думку фахівців у цій галузі, таке посилення позицій однієї країни на енергоринку може викликати занепокоєність не лише у Європі, а й у Росії, оскільки поставки лише двома «Північними потоками», а разом це становить 110 млрд куб. м на рік, перевершать середньорічні потреби Німеччини в газі (приміром, 2019 року тут спожито 90 млрд куб. м блакитного палива). Але ж ФРН отримує газ не лише з Росії, а й з родовищ Північного моря і Норвегії. Всього потужності працюючих газопроводів у Німеччину — без урахування транзитних поставок через Україну, Білорусь і Нідерланди — становлять 168 млрд куб. м газу на рік. А ЄС без ФРН споживає його щороку майже 379 млрд. куб. м.

Крім інших, постає питання з розподілом обсягів поставок різними маршрутами. Зокрема, щодо транспортування вуглеводнів українською ГТС. І сама Україна, і країни, котрі її підтримують, занепокоєна тим, що запуск «Північного потоку-2» зменшить чи навіть зупинить український транзит. Утім деякі експерти вважають, що цілком можливий ще один варіант: зменшення поставок транзитом «Ямал-Європа» через Білорусь.

На їхню думку, для Мінська збитку не буде, оскільки його власником на території Білорусі є «Газпром». Але однозначно від такого рішення постраждає Польща. Якщо в України з «Газпромом» підписаний договір до 2024 року, то Польща відмовилася від співробітництва з російським газовим монополістом саме на такій основі.

Тим часом для країн Європи запуск «Північного потоку-2» цілком можливо означатиме перерозподіл сил на газовому ринку ЄС. Досі у ФРН існувало два газові хаби (газорозподільні об’єкти, розташовані у центрі інфраструктури, а також два торговельні майданчики для газу). Вони належали двом різним компаніям — NCG и Gaspool, котрі 1 червня оголосили про своє об’єднання на одному торговельному майданчику. Як вважають фахівці, об’єднаний хаб претендуватиме на роль провідного в континентальній Європі, враховуючи масштаби німецького ринку і потоки газу, котрі через нього проходитимуть після запуску «Північного потоку —2».

Тож позиції Німеччини, як розподілювального хаба в Європі, у цьому сенсі зміцняться. Утім, на думку інших експертів, це буде лише відображення її місця на ринку газу ЄС і в економіці блоку. Через ФРН пройде приблизно 20 відсотків газу, котрий споживає Європа, враховуючи внутрішнє споживання країни. А створення газової біржі Trading Hub Europe (THE) цілком спроможне зробити ФРН надзвичайно важливим центром ціноутворення на газ ЄС, яким нині поки що є TTF (хаб у Нідерландах).

Такі питання нині обговорюються уже не лише у німецьких бізнесових колах газового ринку, а й у ЗМІ. Велика увага надається умовам, котрі висуне Вашингтон в обмін на скасування санкцій проти «Північного потоку-2», та на які поступки у зв’язку з цим піде Берлін. На жаль, про інтереси України у дискусіях і висловлених думках поки що не йдеться...

Тим часом

У середу, 2 червня міністерство транспорту ФРН повідомило про закриття неба Німеччини для російських авіакомпаній. Таке рішення було ухвалено після того, як Москва не видала своєчасного погодження на польоти авіакомпанії Lufthansa в Росію на червень, повідомляє DW.

Німецьке міністерство транспорту уточнило, що рішення ґрунтується на практиці взаємного схвалення польотів та стосується польотів авіакомпаній «Аэрофлот» та S7. У міністерстві також зауважили, що Росія в односторонньому порядку призупинила двосторонні угоди про повітряний рух у березні 2020 року у зв’язку з пандемією. Відтоді рейси затверджувалися «частково на щомісячній чартерній основі та на взаємній основі». Тож у Німеччині вирішили, що не надаватимуть жодних додаткових дозволів на польоти російських авіакомпаній «поки не будуть розглянуті дозволи з російської сторони». Реакція не забарилася. Агентство «Інтерфакс» повідомило, що Lufthansa вже отримала дозволи на польоти до Росії.

Берлін.