У селищі Градизьк однойменної громади на фасаді Будинку культури урочисто відкрили меморіальну дошку видатному землякові — громадсько-політичному діячеві, вченому-економісту, одному з фундаторів вітчизняного кооперативного руху Борису Мартосу.
На урочистостях керівники громади, педагоги, учні, представники громадськості згадували про те, що саме в їхньому містечку 142 роки тому народився виходець із давнього козацького роду. Доля відміряла йому майже 99 літ життя. Більшість із них Борису Мартосу довелося прожити не в Україні, звідки він змушений був емігрувати ще 1920 року.
Його життєвий шлях типовий для багатьох подвижників української справи. Свою політичну діяльність почав іще студентом і як «неблагонадійний» тричі потрапляв до царських тюрем. Хоча й не був професійним революціонером. Випускник математичного факультету Харківського університету спочатку ви-
кладав у гімназіях, а потім працював у кооперативних організаціях на Волині, Полтавщині та Кубані, став організатором кредитних і споживчих спілок, узагальнював їх діяльність як науковець.
Його знання та досвід знадобилися в добу визвольних змагань на початку ХХ століття, коли щойно народжена Українська Народна Республіка налагоджувала господарські справи, визначала стратегію земельних відносин тощо. У першому українському уряді Борис Мартос обійняв посаду генерального секретаря земельних справ. Згодом став міністром продовольчих справ, а у 1919 році — третім головою Ради Міністрів УНР.
Вимушена еміграція спочатку до Німеччини, а потім до Чехословаччини не зупинила його активної громадської та наукової діяльності задля України. За кордоном Борис Мартос засновував українські навчально-наукові заклади, опікувався підготовкою фахівців-економістів і кооператорів. Бо вірив, що добре підготовлені й озброєні не лише марксистсько-ленінською теорією кадри знадобляться для незалежної України. Його ґрунтовні наукові праці, зокрема й «Теорія кооперації», не втрачають актуальності донині.
Навіть на схилі віку, коли жив у США, де й відійшов у вічність 1997 року, брав участь у діяльності осередків української діаспори, дбав, щоб нащадки емігрантів не забували про коріння свого роду й народу. Тож тепер борг пам’яті своєму видатному землякові повертають і на його малій батьківщині, у рідному для Бориса Мартоса Градизьку.
Полтавська область.
На знімку: у перші хвилини після відкриття меморіальної дошки.
Фото зі сторінки Градизької селищної ради у Фейсбуці.
