Юні глядачі на сеансі фільму «Толока» реж. М. Іллєнкау рамках Національного туру «Кіно просто неба».

День українського кіно започатковано президентським указом у 1996 році. Відтоді це свято для вітчизняних кінематографістів було не надто веселим, адже прем’єри створених ними картин відбувалися набагато рідше, ніж партійні з’їзди чи святранки у дитячих садках. На тлі шаленого розвитку російського кінопродукту, на який у Москві грошей не жаліли, розуміючи його виховну та пропагандистську цінність, у нас дедалі частіше лунав чи то вирок, чи то реквієм — нашого «кіна не буде».

Від 2014 року в суспільстві на тлі історичних подій, у вирі яких опинилася країна (Революція Гідності, окупація Росією Криму та початок російсько-української війни), сформувався попит на свій національний кінопродукт. Почався певний ренесанс українського кіно — було знято стільки повного та короткого метру, скільки не знімалося за всі попередні роки відновлення незалежності України.

«З огляду на те, що в нашому кіновиробництві була велика пауза, ми взагалі не знали, як буде те кіно розвиватись і чи взагалі буде... Але стався творчий вибух молодих режисерів, сценаристів, які самотужки почали освоювати той пустир українського кіно, і тому маємо величезну кількість різносортних, різноакцентованих фільмів. І це дуже добрий процес, адже з кількості з’являється якість. Сьогодні глядач приймає все кіно. Бо воно українське, по-перше, і заповнює нішу, яка тривалий час була порожня», — коментує народний артист України Богдан Бенюк.

Він разом із режисером Ахтемом Сеітаблаєвим та акторкою Ірмою Вітовською (на знімку вгорі)  цього літа стали «обличчями» і презентаторами Національного туру «Кіно просто неба», який напередодні святкування Дня Незалежності України прокотився десятьма областями нашої країни, демонструючи людям доробок сучасного українського кінематографа. Доставку кіно до глядача (у буквальному сенсі) організували Благодійний фонд «МХП-Громаді» у партнерстві з Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — Дивись українське!» за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Цей безпрецедентний кіномарафон встановив кілька рекордів: «Максимальна кількість населених пунктів та найбільша кількість глядачів в найбільшому національному турі Україною», що зафіксовано 24 серпня 2021 року Національним реєстром рекордів (122 покази на 43 локаціях, які відвідали мешканці з 299 сусідніх населених пунктів. Загалом кіно просто неба подивилися майже 50 тисяч глядачів).

Забезпечував перегляд фільмів просто неба кіномобіль — автономна мобільна автоплатформа з великим LED-екраном, мобільною сценою, якісним звуком та всім необхідним обладнанням для забезпечення кінопоказів у будь-який час доби незалежно від місця розташування та за будь-якої погоди. До речі, цю автоплатформу Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — Дивись українське!» зробила спеціально для туру.

На кіносеансі просто неба в селі Іванів Вінницької області.

«Наше кіно взагалі далі обласних центрів, а фактично торгово-розважальних центрів, де нині розташовано більшість кінотеатрів, не виходило. До того ж люди з віддалених сіл і містечок, яким воно цікаве, навіть доїхати до тих кінотеатрів не можуть... Організатори туру зробили колосальний прорив кінострічок до глядача! Кіно вивезли на свіже повітря до людей! Повторюю: ідея «Кіно просто неба» дає змогу певного прориву, підвищення зацікавленості до вітчизняного кінематографа. Бо важливо не лише мати кіно, а й можливість його показувати. І це не просто демонстрація фільму, як колись за радянських часів возили по сільських клубах «Чапаєва», а справжня культурна подія, маленький кінофестиваль, на якому демонструють і повнометражні стрічки, і короткий метр, і влаштовують зустрічі з акторами, режисерами, проводять майстер-класи...» — ділиться враженнями Богдан Бенюк.

У рамках туру показали 12 повнометражних картин останніх років, серед яких: «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» (реж. Михайло Косторов), «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), «Фокстер і Макс» (реж. Анатолій Матешко), «Толока» (реж. Михайло Іллєнка), «Чужа молитва» (реж. Ахтем Сеітаблаєв), «Казка старого мельника» (реж. Олександр Ітигілов) тощо. А також 26 короткометражних фільмів проекту «Дивись українське!». Ці маленькі кіноісторії про Україну і українців, про людські цінності й гідність, любов і добро. Вони — оптимістичні, життєствердні, позитивні і дарують глядачеві саме такі емоції, яких сьогодні так бракує.

Фільми проекту «Дивись українське!» було презентовано на понад 110 кінофестивалях в Україні і за кордоном, у 37 країнах, де вони здобули більш як 60 нагород та відзнак. Ці соціальні зафільмовані історії демонстрували перед основними фільмами на сеансах у великих кінотеатрах країни, де їх передивилося майже півтора мільйона осіб. І ось цього літа короткий метр проекту «Дивись українське!» потрапив до свого глядача не лише просто неба завдяки національному кіномарафону, а й дійшов до широкої телевізійної аудиторії. Протягом серпня телеканал «Еспресо» (один з небагатьох каналів, який приділяє постійну увагу культурним подіям і популяризує українську культуру) у своєму ефірі презентував спеціальний цикл з дев’яти годинних програм кінопроекту «Дивись українське!». «Еспресо» показує ці фільми до тридцятиріччя державної незалежності України. Власне, без якої й самих цих кінокартин не було б.

Багато чого не було б. Не було б і російсько-української війни, що ось уже понад сім років триває на сході України. Сьогоднішнє наше кіно саме про це — про війну та про мир. Це дебютна стрічка Олега Павлюченкова «Холодний дощ самотності» — так презентував у ефірі один з 31 фільму, продемонстрованих у тому циклі програм, їхній ведучий кінознавець Володимир Войтенко. Він фахово, але дуже дотепно розповідав про стрічки, а після перегляду спілкувався із творцями фільмів — режисерами, сценаристами, акторами. Ці розмови в студії логічно продовжували сюжетну лінію картин. Говорили про зрозуміле кожному, про соціальну спрямованість кіно, про громадянську позицію кіномитців, про творчу мотивацію, особисту відповідальність тощо. І, звичайно, про незалежність — держави та особисту. Про те, як вплинуло відновлення незалежності України, яке офіційно відбулося 30 років тому, на долю, світо-
гляд, творчий шлях гостей студії, які роблять сьогодні українське кіно. Про необхідність захищати нашу незалежність щодня, зокрема засобами кінематографа, популяризуючи справжні українські цінності, нашу історію і сталі прагнення до свободи та самостійності.

Проект «Дивись українське!», що створено Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — Дивись українське!», дав старт багатьом творчим дебютам, зокрема дванадцяти режисерським, спонукав до створення понад трьох десятків картин та запустив в український кінопростір нову хвилю нашого національного соціального кіно, акцентованого на сучасність та її виклики.

«Дивись українське!» — своєрідна пропозиція на запит. Запит не тільки суспільний, а й фаховий, кінематографічний, глядацький. Головною ознакою «Дивись українське!» є створення, так би мовити, широкоекранного позитиву. Усі фільми проекту є своєрідними мотиваторами. Вони є життєствердними та надихаючими на добрі справи, на дії, які призводять до змін на краще. Головні меседжі картин проекту — «все буде добре», «вихід можна знайти з будь-якої ситуації», «вір у себе та дій!», бо майбутнє творять люди...» — так коментує сенс проекту його ініціатор та генеральний продюсер Андрій Різоль.

«Дивись українське!» у телевізійному форматі пролунало не лише як заклик, а спрацювало як дієвий засіб комунікації із соціумом мовою професійного кінематографа. А головне — таки створило телеекранний позитив для мільйонів українських глядачів, подарувало усмішку, змусило замислитися, а когось, може, й підштовхнуло до дії.

Фото надано організаторами проекту «Дивись українське!».