Мистецтвознавець Марія Гринюк.

Косівська мальована кераміка отримала вагомий поштовх для збереження та розвитку. Внесення її в грудні 2019 року до світової культурної спадщини ЮНЕСКО привернуло увагу до давнього гуцульського ремесла. Стали ще популярнішими майстри, які працюють у цій традиції.

А 27 вересня в Косові провели Відкритий фестиваль кераміки, ремесел і фольклору «Мальований дзбаник».

«Мети досягнуто — це насамперед популяризація унікального виду народного мистецтва Гуцульщини — косівської мальованої кераміки, — каже засновниця фестивалю «Мальований дзбаник» Марія Гринюк, заслужена діячка мистецтв України, член Національної спілки художників, голова БФ «Автентика Гуцульщини». — Свої твори презентували 25 майстрів-керамістів, які працюють у цьому стилі».

На свято прибули представники обласної влади, зокрема начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА. В урочистому відкритті фестивалю взяли участь керівники району і територіальної громади.
Майстер-класи відомих керамістів, виставка робіт — і майстрів, і студентів та учнів навчальних закладів — усе свідчило про те, що косівська мальована кераміка має попит і розвивається.

«Завдяки зусиллям Марії Гринюк та підтримці всіх гілок місцевої влади гончарі показали свої твори, ознайомили зі своїми майстернями. Говорили про досягнення, проблеми, можливості та заходи, необхідні для розвитку гуцульської кераміки. Працювали разом із науковцями, митцями, викладачами та експертами з України і Польщі. За цей день нам вдалося побувати в гончарному цеху та виставкових залах Косівської організації Спілки художників, у приватних творчих майстернях Валентини Джуранюк, родини Троців, Марії Гринюк, Іванки Козак-Ділети, побачити, як працюють учителі й учні Кутської художньої школи», — каже гендиректор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття Ярослава Ткачук.

У селі Старий Косів Косівського району розпочали реалізацію проекту «Створення культурно-мистецького туристичного комплексу «Мальований дзбан». Його споруджують у рамках програми Президента «Велике будівництво». Фінансування — з Державного фонду регіонального розвитку та за підтримки з місцевого бюджету.

Подавала проект на конкурс ДФРР Косівська РДА спільно з тодішньою Вербовецькою сільською радою за партнерства благодійної організації БФ «Автентика Гуцульщини». Триповерховий центр матиме форму глечика-дзбана. У ньому буде конференц-зал, гончарні та художні майстерні, міні-кінотеатр тощо. «За підтримки Президента цей проект отримав новий поштовх, — зазначила Світлана Онищук, яка днями оглянула місце будівництва. — Переконана, що спорудження центру «Дзбан» дасть змогу створити на Івано-Франківщині ще один туристичний магніт, який притягне мандрівників з різних куточків країни та світу».

Один із проектів «Дзбану».

Поруч також відновлюють стародавню хату, яка слугуватиме музеєм історії Вербівця і Старого Косова. Нею опікується благодійна організація БФ «Автентика Гуцульщини», зокрема Любомир Копчук, який власним коштом частково перекрив гонтою дах, очистив зовнішні протесові стіни та на доброчинних засадах підтримує відповідний стан будівлі.

Авторка проекту «Створення культурно-мистецького туристичного комплексу «Мальований дзбан» Марія Гринюк. Створювала його титанічною працею, а до втілення дійшло завдяки наполегливій підтримці Івано-Франківської облдержадміністрації та Кабміну.

Саме завдяки Марії Гринюк косівську мальовану кераміку внесено до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Сама ж мисткиня входить до Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики. Маючи досвід подання документів та презентації на чотирнадцяту сесію Міжурядового комітету ЮНЕСКО в 2019 році, допомагає з упорядкуванням облікових карток до Національного переліку елементів. Важлива робота, адже в нашій країні є чимало унікального, й треба фахово піднести ці скарби на національному та світовому рівнях.

«Саме з цим я зіткнулася, коли готувала досьє та вивчала вимоги Конвенції щодо нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, — акцентує Марія Гринюк. — Тоді й розпочала серйозну роботу зі збереження й розвитку косівської мальованої кераміки. Адже відомі гончарні осередки в Кутах та Пістині занепали. Понад десять літ тому знайшла однодумців, створили БФ «Автентика Гуцульщини». Започаткувала та проводила власним коштом фестиваль «Мальований дзбанок», який тепер за підтримки районної влади та управління культури Івано-Франківської ОДА вийшов на обласний рівень. Для популяризації гуцульських ремесел заснувала авторський проект «Галереї майстрів Гуцульщини», власним коштом випускаю книжки. Чергове видання — про керамістку Валентину Джуранюк.

Внесення до престижного списку ЮНЕСКО — півкрок. Для популяризації косівської мальованої кераміки потрібна постійна праця. У серпні Марія Гринюк презентувала гуцульські надбання на І міжнародному фестивалі культурних та креативних індустрій «Територія жінки» в Києві. До речі, жовто-зелені барви косівської кераміки там інтерпретували майстрині в дизайні одягу.

«І ще — приємне відлуння з 2019 року. Уповноважений посол України в Перу Ігор Тумасов, який разом зі мною та секретарем Косівської міськради Романом Печіжаком у Колумбії обстоював всесвітнє визнання нашої мальованої кераміки, у час своєї відпустки відвідав Косів, — розповідає Марія Гринюк. — Згадували ті відповідальні та незабутні миті. Адже тоді в далекому місті Боготі майоріли українські кольори, лунало українське слово, виблискувала наша вишиванка, підносилась до висот кераміка. Вагома перемога культури, мистецтва, традицій, майстрів, Української держави. Можна роками говорити, топтатися на одному місці, тішити себе думками або ж просто мудро й дієво взятися до справи і перемогти».

Довідково

Елемент «Традиція косівської мальованої кераміки» внесено до Національного переліку в 2012 році, він — невід’ємна частина нематеріальної культурної спадщини країни. Ця традиція розвивалася з кінця XVIII століття в селах Пістинь, Старий Косів, Смодна, Вербовець, Кути і Старі Кути. Однією з ознак косівської кераміки є триколірна гама забарвлення виробів, де жовтий символізує сонце, зелений — гори, коричневий — землю. Інколи майстри додають синій колір. Особливою ознакою традиції є відображення засобами наївного малювання життя гуцулів, їхніх вірувань, побуту. 

Івано-Франківська область.

Фото надано Марією Гринюк.