В останні дні 2021-го міжнародним оглядачам складно знайти оптимістичний настрій, який традиційно з’являється з наближенням новорічної ночі. Саме тепер Росія намагається накинути цивілізованому світу свої правила гри. Причому робить це у вкрай брутальний спосіб.

У Кремлі розуміють, що після численних порушень міжнародного права з ними не хочуть мати справи, тому вони стягнули довкола кордонів з Україною 100-тисячне військо й у разі відмови від переговорів погрожують масштабним вторгненням. Особливо вражає презирливе ставлення до нашої країни — президент РФ Владімір Путін відмовляється від переговорів з українською владою і постійно підкреслює, що, мовляв, Україна — це маріонетка, з якою не варто розмовляти. Її майбутнє він прагне вирішувати з президентом США.

На жаль, стає дедалі очевиднішим, що Владімір Путін живе в реаліях Другої світової війни і бачить себе таким собі Сталіним, який має вирішувати долю Європи з Рузвельтом-Байденом. Він не хоче вірити в те, що часи Ялтинської конференції, коли три лідери виписували історію народів, давно минули. І як не дивно, але Європа та США вимушені підігравати підстаркуватому автократові, адже ані Євросоюз, ані США не хочуть нової великої війни у самісінькому центрі Європи.

Україна опинилася між двох вогнів. З одного боку — Росія, яка прагне повністю знищити наш суверенітет. 

З другого — союзники із західного світу нас підтримують, але не хочуть нового серйозного збройного протистояння, а ще більше — брати у ньому участь. Як Києву вийти з такого глухого кута без втрат? Чи є позитив у ситуації, що складається? Як Україні відновити суверенітет та територіальну цілісність? Передусім, очевидно, що існуючі формати — Мінський та Нормандський — треба якщо не змінювати, то оновлювати. Шукати нові, ефективніші формули міжнародної співпраці (хоч би як нудно це звучало). 

Крім того, варто пам’ятати, що для Росії кожне наступне брязкання зброєю на кордоні з сусідньою країною — це ще один градус, що підвищує її токсичність. Чи варто мати справу з країною, яка використовує усі свої ресурси для шантажу — питання для світу риторичне.

Утім, не Україною єдиною світ жив цього року. Передусім варто згадати, що людство стикнулося з новими штамами коронавірусу — спочатку «Дельтою», а під кінець року – «Омікроном». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на кінець грудня у світі коронавірусом заразилися понад 279 мільйонів чоловік, понад п’ять мільйонів померли від цієї недуги. Оптимізму у боротьбі з інфекцією додала вакцинація, яка дозволила значно скоротити кількість заражених, а серед тих, хто таки заразився, — унеможливити серйозні ускладнення. Власне, весь цей рік в Україні та світі пройшов під гаслом вакцинації, але до перемоги над вірусом ще далеко. Тим більше, що новий штам малодосліджений і може принести неприємні сюрпризи.

Водночас приємно, що 2021 року людство всерйоз задумалося над екологією. Під час великої конференції ООН у Глазго політики, науковці та активісти намагалися привернути увагу до справді важливих проблем — забруднення навколишнього середовища, викидів парникових газів, знищення лісів. Усе це уже призвело до змін клімату по всій планеті, які очевидні навіть нефахівцям. У низці країн Африки через небувалі посухи вже кілька років не збирають врожаї, місцеве населення — недоїдає, а в деяких районах — голодує. З часом це призведе до появи так званих кліматичних біженців. А це у свою чергу може стати причиною нових конфліктів.

Цивілізовані країни уже включилися у боротьбу зі змінами клімату. США повернулися до Паризької угоди, яка зумовлює зменшення викидів СО2, а країни Євросоюзу ухвалили амбітні плани, які, зокрема, передбачають перехід на відновлювану енергетику, закриття вугільних підприємств та атомних електростанцій. Щоправда, почавши втілювати такі плани, економіки цих країн стикнулися з нестачею вуглеводнів. Цим одразу скористалася Росія, піднявши вартість тисячі кубометрів газу до історичного максимуму — 2200 доларів, що було зафіксовано 21 грудня. Проте в цій історії важливо те, що людство почало шукати нових шляхів до вирішення екологічної проблеми і нарешті серйозно до неї ставитися.

Водночас, на щастя, є сфера, для якої рік, що минає, видався справді вдалим. Це — космос. Говорячи тут про успіхи, можна справді відчути оптимізм і непідробну гордість за досягнення людського розуму. Так, торік марсохід «Персеверанс» передав перше відео з Марса на Землю. А ще — NASA уперше запустило на Червоній планеті гелікоптер. У космос вирушили перші туристи. І нехай ці польоти можна назвати забаганкою мільярдерів, але ж це лише перші й такі важливі кроки для наближення усього людства до космосу. А наприкінці року NASA вдалося запустити у космос найдорожчий телескоп «Джеймс Вебб», серед завдань якого — пошук нових планет, придатних для життя людей.

Підсумовуючи, можна сказати, що ми стоїмо на порозі великих змін. Життя людства потребує нових правил співіснування, нових моделей відносин з природою і, сподіватимемося, нових наукових відкриттів, які дозволять зробити таке співіснування більш гармонійним. Чи вдасться це — покаже новий 2022 рік.