Окупованими залишаються 8 заповідників і 10 національних природних парків

— Війна принесла на українську землю неймовірні страждання народу і завдала водночас непоправної шкоди довкіллю... Як би ви оцінили збитки природі загалом і заповідній справі зокрема?

— Звернімося до фактів. Війною уражено двадцять відсотків природоохоронних територій. А на окупованих землях російські загарбники не зважають на заповідний статус наших природоохоронних територій і використовують їх як плацдарм для розміщення військ.

У зоні ризику 2,9 млн гектарів Смарагдової мережі. Ці території є значною частиною природоохоронної мережі Європи, яка охороняється в рамках законодавства ЄС та Ради Європи.

На сьогодні під загрозою знищення перебуває 16 Рамсарських об’єктів площею майже 600 000 га. Вони мають статус водно-болотних угідь міжнародного значення завдяки їх унікальному біорізноманіттю. Одне водно-болотне угіддя «Архіпелаг Великі і Малі Кучугури» площею 7 740 га нині деокуповане, втім, через близьке розташування до лінії фронту все одно перебуває під загрозою. Ось така картина... Окупованими залишаються 8 наших заповідників і 10 національних природних парків.

А місця перебування багатьох рідкісних видів рослин і тварин та їхніх оселищ опинилися в зоні активних бойових дій, що загрожує їхньому існуванню. Наприклад, це цілинні степи, крейдяні схили на Донеччині, приморські оселища у південних областях, болота на півночі.

Війна захопила період масового розмноження тварин, а тому був великий ризик для виведення потомства багатьох тварин і птахів.

Так, наприклад, у Шацькому національному природному парку восени можна було спостерігати сотні птахів, а тепер немає жодного — білорусь проводить військові навчання, вибухи ракет і снарядів чутно вдень і вночі, навіть людям важко заснути...

Більша частина міграційних коридорів птахів нині проходить саме над зоною бойових дій. Усе це стає причиною неспокою пернатих, їх виснаження через зміну маршрутів чи неможливість відпочити і загрозу потрапити під обстріли.

Варто наголосити також, що через Україну проходять три основні міграційні шляхи птахів: Азово-Чорноморський широтний (південний коридор) — із найбільшою концентрацією перелітних пернатих в Україні; Поліський широтний (північний коридор) — уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу; Дніпровський меридіанний міграційний шлях, який проходить уздовж річища Дніпра та його притоки Десни.

Від пожеж значно постраждали ліси національних природних парків «Білобережжя Святослава» та «Святі Гори», знищено майно парків, загинули і важко поранені співробітники...

Попри складну економічну ситуацію Міндовкілля продовжує утримувати установи природно-заповідного фонду, які належать до його сфери управління, у тому числі й тимчасово окуповані.

Для визначення відповідних збитків та шкоди, завданої природно-заповідному фонду, Міндовкілля спільно з Держекоінспекцією розробило відповідну методику, яка на цей час погоджується із зацікавленими центральними органами виконавчої влади.

— Українське військо щодалі, то більше визволяє наших міст і сіл. І відповідно — природоохоронних установ та об’єктів.

— Так. За даними Генерального штабу ЗСУ територія Національного природного парку «Святі Гори» Донецької області повністю визволена. Нині там проводиться комплекс стабілізаційних заходів.

Також завдяки контрнаступу ЗСУ на Харківщині визволені Дворічанський національний природний парк, регіональні ландшафтні парки «Великобурлуцький степ» та «Ізюмська лука». Вони обидва створені для збереження і збільшення популяції бабаків. Однак нині біля цих парків тривають запеклі бої, ворог відступає, знищуючи не тільки інфраструктуру, а й природу.

Реальний рівень шкоди довкіллю оцінити майже неможливо

— Руслане Мар’яновичу, постає закономірне запитання: як можна притягнути до відповідальності країну-агресорку за завдану природі шкоду? І чи вже можливо виміряти ці збитки хоча б на визволеній території?

— Реальний рівень шкоди об’єктам природно-заповідного фонду через війну оцінити практично неможливо. Адже в багатьох місцях тривають активні бойові дії, створюються численні обмеження для природоохоронної діяльності на тимчасово окупованих територіях. Природні екосистеми потерпають також через фортифікаційне будівництво, пошкодження їх вибухами, військовим транспортом, пожежами тощо.

Деякі природоохоронні території позбавлені можливості отримати фінансування. Це, зокрема, й ті, де є велике поголів’я диких тварин, зокрема біосферний заповідник «Асканія-Нова», національні природні парки «Азово-Сиваський» та «Джарилгацький».

Для визначення шкоди та завданих збитків унаслідок збройної агресії рф розроблено проект відповідної методики. Її реалізація має на меті: прогнозування загальнодержавних та секторальних витрат на відновлення; визначення обсягів компенсації державі за шкоду, завдану довкіллю, а також національному надбанню України, до якого належить ПЗФ; подання на цих підставах відповідних позовів на компенсацію до судових інстанцій, зокрема — міжнародних.

Факти завдання шкоди та збитків ПЗФ, а також їх масштаби встановлюються комісіями, створеними місцевими держадміністраціями.

Об’єктами оцінки будуть природні комплекси: ландшафти, екосистеми, природні середовища існування рослин і тварин, а також частини зазначених природних комплексів у межах територій та об’єктів ПЗФ; об’єкти рослинного і тваринного світу.

Нині здійснюється опрацювання цієї методики Мінекономіки, Мінреінтеграції та буде подано на державну реєстрацію до Мін’юсту.

Навіть на визволених територіях визначення збитків ускладнено тим, що більшість із них заміновані, всипані нерозірваними боєприпасами, на частину із них доступ обмежений військовими через близькість кордону, лінії фронту тощо.

Прихистили понад 60 тисяч переселенців

— Мільйони українців були змушені залишити свої домівки на сході, півдні і навіть півночі. Переселенцям допомагали і допомагають усі. А яку кількість внутрішньо переміщених осіб прихистили установи природно-заповідного фонду з початку повномасштабного вторгнення і яка кількість людей сьогодні проживає в установах ПЗФ та які парки були найактивніше залучені до цієї благодійної справи?

— За час бойових дій на території України з 24 лютого на природоохоронних територіях було організовано прихисток для понад 60 тисяч тимчасово переміщених осіб, з них 56 206 — установами ПЗФ, 3 393 — співробітниками установ.

Найбільше переселенців прийнято з південно-східних регіонів України, зокрема з міста Маріуполя. Загальна кількість ВПО становила понад 12 000 осіб.

Співробітники національного природного парку (НПП) «Меотида» розселяли їх у приміщеннях адмінбудівель. І, ризикуючи життям, самі ж вивозили людей з-під обстрілів з Маріуполя.

Складали списки вимушених переселенців та викладали у соціальні мережі для пошуку близькими людьми і друзями.

НПП «Святі Гори» став прихистком для великої кількості вимушено переміщених осіб — майже 8 000 осіб з міст Ізюм, Сєвєродонецьк, Рубіжне та інших. Спільно зі Святогірською міською радою, волонтерами та благодійниками співробітники парку допомагали з розміщенням та гуманітарною допомогою всім, хто цього потребував.

Свій прихисток також багато переселенців знайшли у національних природних парках «Верховинський», «Вижницький», «Карпатський». Загалом майже всі установи ПЗФ надавали допомогу переміщеним особам.

— Нині нашу державу підтримує увесь світ. Тож які проекти міжнародної технічної допомоги реалізує міністерство у сфері охорони довкілля?

— Наразі Міндовкілля здійснює координацію трьох важливих міжнародних проектів у сфері ПЗФ. Перший — «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» — реалізується в рамках

Німецької фінансової кооперації і фінансується за рахунок кредитної установи для відбудови KfW. Запуск проекту відбувся 17 травня 2016 року. Уряд Німеччини надав грант у розмірі до 14 млн євро.

Другий — проект з Міжнародною організацією міграції «Захист і допомога у підготовці до зимового періоду найбільш вразливого і постраждалого від конфлікту населення України», донором якого є МЗС Данії. Один із заходів присвячений реабілітації колективних центрів для ВПО. Бюджет — до 900 000 доларів США.

Місцева влада ініціювала процес визначення невикористаних або недовершених будівель у державній власності, які можуть бути переобладнані для проживання внутрішньо переміщених осіб.

Третій — відбувається співпраця з представниками міністерства навколишнього середовища Литовської Республіки в межах домовленостей про практичну допомогу Литви Україні з покращення стану довкілля та євроінтеграції нашої країни, зокрема щодо шефства над національним природним парком «Пуща Радзівіла».

— Сьогодні перед Україною, усім нашим суспільством постають глобальні питання. А які виклики — перед міністерством у сфері реалізації державної політики?

— Акценти змістились на: фіксацію злочинів рф проти довкілля, розроблення та затвердження методик визначення шкоди, переміщення у безпечне місце об’єктів і майна природоохоронної інфраструктури (наприклад, лабораторію моніторингу вод із Слов’янська, лісонасіннєвий центр Лиманського лісгоспу). Також продовжуємо допомагати знайти прихисток вимушено переміщеним українцям у національних природних парках і лісгоспах, долаємо наслідки руйнації, відновили повноцінну роботу системи моніторингу у Зоні відчуження ЧАЕС, лабораторія моніторингу вод у Вишгороді щомісяця досліджує 135 проб, лісівники забезпечують ЗСУ деревиною та населення дровами.

А ще такий промовистий факт: понад 5 тисяч наших працівників захищають країну у лавах Збройних Сил України. Також триває робота в рамках формування плану відновлення України, яке повинно відбуватися з урахуванням кліматичних цілей та мети зеленої трансформації.

Щоденно ведемо роботу з оцінки впливу війни на території України на зміну клімату тощо.

Додам, що воєнний період показав важливість роботи бізнесу, тому ми працюємо над цифровізацією і спрощенням будь-яких процедур на отримання документів дозвільного характеру.

— Усі сподіваємося на якнайскорішу перемогу і повернення до мирного життя. Чи планує Міндовкілля реформувати сферу природно-заповідного фонду?

— У сфері охорони навколишнього природного середовища станом на 1 січня 2022 року в Україні нараховується 8 796 територій та об’єктів загальною площею 4,501 млн гектарів, а також морський заказник «Філофорне поле Зернова» площею 402,5 тис. га.

У складі природно-заповідного фонду 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 53 національні природні парки, 3521 заказник, 3666 пам’яток природи, 87 регіональних ландшафтних парків, 804 заповідні урочища, а також низка штучних об’єктів: 28 ботанічних садів, 13 зоологічних парків, 62 дендропарки та 592 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

У процесі заповідання нових цінних територій кількість установ ПЗФ також збільшуватиметься. На сьогодні гостро постає питання ефективного управлінням цими установами. А про реформи — після війни...

Екотуризизм, облаштування глемпінг-локацій — усе попереду

— Чи продовжує Міндовкілля роботу у напрямі розвитку рекреаційно-туристичної діяльності? Особливо це стосується регіону Карпат...

— Національні природні парки у всьому світі приваблюють мільйони туристів завдяки збереженій природі, якісній інфраструктурі та високому рівню обслуговування. В Україні національні парки охороняють дику природу, але туристична інфраструктура для їх комфортного відвідування не створена, персонал не спроможний якісно обслуговувати відвідувачів.

Тож планується реалізація пілотних проектів зі створення найсучаснішої інфраструктури для десяти НПП, що передбачатиме оновлення та розширення туристичної і навігаційної складової природоохоронних територій, започаткування системи онлайн-квитків та резервування відвідування, створення візит-центрів, впровадження системного навчання працівників тощо.

У довоєнний час в Україні існувало 15 регіональних центрів реабілітації диких тварин, але більшість з них уже не мають змоги приймати нових поселенців. Багато поранених, травмованих чи покинутих диких тварин населення намагається прилаштувати у зоопарках, проте надання допомоги звірам та їх реабілітація не входить до основних завдань зоопарків.

Тому наше міністерство пропонує створити цілу мережу регіональних центрів реабілітації та порятунку тварин, зокрема для реабілітації бурого ведмедя, диких птахів і кажанів, морських ссавців, зубра, степових травоїдних ссавців, копитних тварин.

Також напрацьовується механізм встановлення глемпінгових містечок у 12 НПП України.

Актуальність проекту обумовлена необхідністю пошуку шляхів розвитку туризму в природно-заповідних територіях, які б не чинили негативного впливу на природну екосистему.

Найефективнішим напрямом розв’язання таких проблем є розвиток екотуризму, що має на меті гармонізацію відносин людини з довкіллям. Для мандрівників, які прагнуть зануритися у світ природи, але при цьому бажають відпочинку підвищеного комфорту, облаштуємо глемпінг-локації.

До речі, глемпінг — вид спеціального облаштованого місця для розміщення туристів, що має комфортні умови готелю високого рівня і при цьому зберігає відчуття проживання наодинці з природою.

Будівництво глемпінгів здійснюватиметься відповідно до договору земельного сервітуту та потребує підведення комунікацій.

— Окремо хотілося б запитати про результати тісної співпраці з Литовською Республікою й іншими нашими щирими друзями.

— Литва була і є одним із наших найвірніших союзників. Сьогодні Литва продовжує допомагати Україні у боротьбі з російською агресією — надає Україні військову та гуманітарну допомогу і стала надійним прихистком для українських жінок і дітей.

Незабаром Литва планує передати Україні 300 комплектів вогнетривкого одягу для лісівників та майже 30 автомобілів (серед яких позашляховики, протипожежна техніка), комп’ютери, човни, GPS-прилади та біноклі. Гуманітарну допомогу розподілять між природними парками та держлісгоспами у різних регіонах України. Ці обладнання і автотранспорт допомагатимуть нашим природоохоронцям та лісівникам боротися з вогнем й охороняти цінні території.

У вересні Україну разом з делегацією відвідав міністр навколишнього середовища Литви Сімонас Гентвілас. Разом з міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Русланом

Стрільцем вони підписали Декларацію про співробітництво в сфері охорони навколишнього середовища. Документ, зокрема, декларує спільне засудження збройної агресії російської федерації, шефство Литви над природним парком «Пуща Радзівіла» та співпрацю у низці довкіллєвих напрямів.

— І на завершення: якою бачите найближчу післявоєнну перспективу щодо охорони природи, збереження її різноманіття та розвитку заповідної справи?

— Війна значно ускладнила екологічні проблеми. Відсутність доступу до територій та об’єктів природоохоронного управління, втрата та руйнування інфраструктури, втрата кадрів та обмежена можливість працювати, зупинення заходів контролю на період воєнного стану негативно вплинули на можливість повноцінно реалізувати державне управління у галузі охорони довкілля.

Під час війни виникла потреба в оцінці завданої довкіллю шкоди та витрат на його відновлення. Вже сьогодні вражають масштаби екологічних злочинів російських окупантів. Деякі екосистеми та унікальні природні об’єкти не підлягають відновленню. За очевидності екологічної шкоди її оцінка потребує нових підходів, адже наразі повний обсяг збитків та шкоди довкіллю залишається невідомим, оскільки системи моніторингу були порушені або знищені, а доступ до лісів та інших природних територій обмежений або відсутній. Фіксація фактів екологічної шкоди від російського вторгнення здійснюється в рамках функціонування веб-ресурсу Міндовкілля «ЕкоЗагроза» та роботи оперативного штабу при Держекоінспекції.

Відновлення природи після війни триватиме десятиліттями.

Знищення довкілля зі зрозумілих причин відбувається дещо в тіні тих людських трагедій, за якими спостерігаємо. Насамперед тому, що росія інтенсивними бомбардуваннями використовує тактику випаленої землі та знищує великі території, включно з містами.

Експерти найбільше наголошують на проблемі переміщення важкої військової техніки та обстрілів, що спричиняють пожежі. Через вибухи, загорання і затоплення забруднюється вода, повітря і ґрунт небезпечними речовинами, які можуть залишатися в навколишньому середовищі десятиліттями.

Національною радою з відновлення України від наслідків війни напрацьований план. Над довкіллєвою складовою працювала робоча група «Екологічна безпека».

Основна мета повоєнного відновлення — чисте та безпечне довкілля.

Із досьє «Голосу України»

Руслан Гречаник закінчив Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю «Лісове господарство», Національний лісотехнічний університет України за спеціальністю «Екологія», Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Кандидат сільгоспнаук, доцент (2002 р.), член-кореспондент Лісівничої академії наук України (2013 р.).
У 2001—2009 роках — асистент, старший викладач, доцент Національного лісотехнічного університету України. Відтак докторант цього вишу. Два роки очолював Український лісоселекційний центр Держлісагентства України.
З 2016-го — директор департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА.
З 24 травня ц. р. — перший заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України.

Вів розмову Василь НИТКА.

Ужгород — Київ.

Фото надано прес-службою Міндовкілля.