А ви готові до зими?

Багато регіонів країни нині потерпають від регулярних відключень електроенергії. На цей крок в уряді та НЕК «Укренерго» пішли з метою стабілізації енергосистеми, що зазнала істотних руйнувань унаслідок військової агресії російських військ. Ситуація критична: рівень пошкоджених росією енергетичних об’єктів в Україні сягнув 40 відсотків. Таку цифру 1 листопада в традиційному телезверненні до співвітчизників озвучив глава держави Володимир Зеленський.

Враховуючи чималу вартість газу, дров, електрики, темні вечори й ранки, осінньо-зимова комуналка тепер неабияк впливає на сімейний бюджет українців, а відключення електрики паралізують спроби підтримувати звичний перебіг життя.

Ми поцікавилися у читачів, як вони підготувалися до зустрічі зими в умовах війни і чи всім встигли запастися, як збираються економити кошти і на чому?

Сергій Сухомлин, житомирський міський голова:

— У темну пору доби з метою економії в Житомирі нині вмикаємо приблизно третину вуличного освітлення. Щоб не перевантажувати електромережу в пікові години, свій режим роботи змушені були скорегувати й у КП «Водоканал». Роботу деяких підстанцій неможливо за такий час відновити, бо йдеться про обладнання, яке потрібно замовляти і тривалий час чекати виробництва. Але місто живе. Ми, звісно, змушені піти й на скорочення втричі виходу на лінію міського комунального електротранспорту, але, думаю, жителі та гості обласного центру з розумінням до цього поставляться. Разом із АТ «Житомиробленерго» нам вдається ефективно регулювати вечірні та ранкові піки подачі електроенергії споживачам. Наприклад, подачу води на очисні споруди, щоб зменшити енергоспоживання, в денний час ми скорочуємо і запускаємо вже після того, як минають піки. Промислові підприємства міста, які є великими споживачами електроенергії, погодилися змінити свій робочий графік: частина з них працюють у вихідні дні, а частина перейшли на нічний режим роботи. Це дає змогу економити і зменшити споживання електроенергії.

На позачерговій сесії міськради з резервного фонду скарбниці громади було вирішено спрямувати 65 млн грн для закупівлі генераторів, що у разі виникнення критичної ситуації допоможуть забезпечити роботу КП «Водоканал» та «Житомиртеплокомуненерго».

У надзвичайній ситуації міські школи та дитячі садки працюватимуть як пункти обігріву і прийому людей, зокрема й з інших регіонів країни. Таких пунктів заплановано 36, їх обладнають генераторами.

Галина Петренко, мама трьох дітей, Коростишівська громада:

— На все життя ж запастися всім неможливо: ані продуктами, ані свічками, ані паливом. Але ми з чоловіком потихеньку ще з літа почали відкладати кошти й придбали дві машини вільхових і березових дров. Це нам стало приблизно у 10 тис. грн. Маємо невеликі запаси й харчів, круп, теплого одягу, ковдр. Добре, що вирощуємо городину, тримаємо поросят, курей, гусей, то нестачі в їжі особливо не відчуваємо. Світло у нас нині також періодично на декілька годин на день вимикають. А що ж зробиш — війна. Ми все розуміємо. Головне, щоб усе це жахіття якнайшвидше закінчилося і всі люди повернулися до власних домівок і своїх родин.

Олег Киричанський, студент, Коростень:

— Я — студент одного з вишів столиці. У нас навчання з вересня відбувається в онлайн-режимі. Я вже вивчив графік і час відключень світла. Тому до того часу заряджаю павербанк, телефон, ноутбук і, якщо є можливість у викладачів, певний час можу перебитись і бути на зв’язку, слухаючи лекції, а практичні заняття, роботи, презентації готую ввечері і скидаю, куди просять. Іншого виходу поки що не бачу. Я вже звик.

Ірина Кузьмич, переселенка з Луганської області:

— Це ще — півбіди порівняно з тим, що довелося нам із рідними пережити під час окупації російськими військами. Тепер ми живемо на Житомирщині, напевно, тут і зимуватимемо, бо нам поки що немає куди повертатися. Все житло і майно наше зруйнували. Тут нам подобається, ставляться до нас по-людськи, забезпечують усім необхідним, ми не мерзнемо, нагодовані, є теплий одяг, можливість заробити.

Павло Помінчук, водій автобуса, Попільня:

— Я днями працюю. Додому приходжу пізно ввечері. Проживаю у власному будинку. Маю грубку і камін. Дровами запасся ще з літа. Минулого року замінив усі вікна на подвійні металопластикові, утеплив горище, стіни будинку. А мої батьки та дідусь із бабусею взагалі не знали, що таке електричне світло — і нічого, вижили й дітей виростили. Тому проблем жодних не відчуваю і вважаю, що те, що ми інколи й посидимо без електрики, — вимушений крок. Лише б ця жахлива ворожа навала завершилась і настало свято на нашій вулиці.

Яна Пацелій, банкір, Житомирський район:

— Я не відчуваю проблеми у відключеннях світла вдома, бо в цей час майже завжди працюю. А от мої батьки, котрі проживають в одному з населених пунктів Бердичівської громади, з цією проблемою зіштовхнулися, адже вже обоє перебувають на заслуженому відпочинку. Щоб якось зарадити цій проблемі, ми на їхнє прохання придбали їм гас майже по 100 гривень за літр — адже у них є гасова лампа. Тож і світло ввечері є. Опалюють хату вони дровами, інколи вмикають і газ. Думаю, краще одна зима без світла, аніж роки під росією.

Катерина Пількевич, бухгалтер, Ружинська громада:

— Я добре «товаришую» з цифрами, тому доводиться підраховувати й витрати на опалення газом нашого чотирикімнатного будинку. За зимові місяці, скажу відверто, сума набігає солідна. Наша помилка, що свого часу, переходячи на блакитне благо цивілізації, ми викинули грубку і піч з хати. А тепер уже задумуємось над тим, а чи не повернути їх нам знову? І дешевше, і тепліше буде пережити зиму.

Головне, щоб нарешті вже перестали гинути найкращі наші сини й доньки, молодий цвіт української нації. А ці всі тимчасові незручності та негаразди подолаємо, відбудуємо, переживемо з Божою поміччю.

Житомирська область.

Фото надано автором.